Украдена батьківщина. Трилогія. Анатолій Резнік

      У пору звершень всіх вінчання

      Аскольд дивився в далечінь,

      Немов би міряв глибочінь

      Дніпрових вод широких,

      А потім переводив погляд

      До берегів морів глибоких.

      В уяві бачив вже степи Кубані,

      В Поліссі ті посіви ранні

      Малесеньких полів,

      Що звільнені руками від лісів.

      А там широкі вже пішли степи

      На півдні України,

      Відсутні були тут ліси,

      Але засіяних полів

      Тут було не багато.

      І дикість тих степів

      Усіх волами не обробиш,

      Хоч все здоров’я вгробиш.

      Народ працює більше від волів,

      Руками землю обробляє,

      Руками вміло засіває,

      Вручну врожай збирає,

      Ціпами все молотить,

      На поле йде,

      Коли ще сонце і не сходить,

      До дому ж повертається,

      Коли воно заходить.

      А для покращення роботи

      Міське потрібне ремесло,

      Хоч в місті теж такі турботи

      – Усі важкі роботи

      Проводились вручну.

      Це була ранішня людська пора

      У розвитку усіх народів,

      Далекий був той до прогресу вік.

      Тоді ішов

      Вісімсот і сімдесятий рік.

      Аскольду вже минуло

      Тридцять три від роду

      І ось він став

      Вже на чолі свого народу.

      Він розумів відсталість ту убогу

      І щоб здобути перемогу

      У розвитку попереду іти

      – Пройдуть ще не одні віки.

      І тут не підеш навпрошки,

      Через віки,

      До звершень їх

      – Все родиться у часі!

      Аскольда інше турбувало,

      Хотілося, щоб стало

      Відкрите прагнення держав,

      Що гарантує спільність прав

      Іти дорогою новою.

      І бачив він перед собою,

      Що в ці часи

      Досягнення мети

      Іде неправедним шляхом.

      Одні народи,

      Щоб швидше здобувати перемоги,

      Підкорюють під владу інші

      І створюють для них

      Умови гірші,

      В рахунок них,

      Ідуть вже шляхом тих,

      Не визрілих часів далеких.

      Хоча, він знав – іде вже інший час.

      Але найбільше турбувало те,

      Що на просторах майже згас

      Процес утворення держав,

      Цей величезний шмат землі лежав

      На схід північний,

      Вище України.

      Монгольські і татарські племена,

      Туркмени, фіни і карели,

      Болгари, в’ятичі

      Із нашим братом були змішані усі

      І формували там державу,

      Так званої Русі,

      Створивши синтез «нового» народу.

      І