Рослини. Отсутствует
законсервуються і поступово перетворяться на вугілля, але збережуть при цьому всі особливості живої рослини. Саме такі обвуглені дерева утворили родовища кам’яного вугілля, яке є дуже важливим для економіки будь-якої країни.
Більшість родовищ кам’яного вугілля утворилися приблизно 300 млн років тому в періоді, який за це дістав назву кам’яновугільного. Багато дерев того часу мали лускоподібне листя, яке під час росту рослин опадало й утворювало на стовбурах характерні відбитки, що нагадували зміїну луску. Ось чому скам’янілі рештки цих дерев давнім людям часто здавалися казковими «кам’яними зміями». Саме з таких лісів складаються запаси кам’яного вугілля Донбасу.
Доволі часто у процесі гниття від рослини залишаються тонкі плівки, які називаються фітолеймою. Завдяки фітолеймі можна дослідити навіть будову клітин викопних рослин.
Якщо рослина потрапила на вологий ґрунт, із часом її тканини розкладаються, але на їх місці утворюється відбиток, який дозволяє скласти уяву про зовнішній вигляд листя, квітки або інших рослинних органів. А іноді дослідникам щастить. Розчини мінеральних речовин, що містяться в осадових породах, просочують кожну клітинку загиблої рослини. Тоді вона кам’яніє, а вчені роблять з такого каміння тонкі зрізи, які називають шліфами, і вивчають їх під мікроскопом. Такі зрізи нічим не гірші за ті, що їх роблять ботаніки, вивчаючи будову сучасних рослин. Вони дозволяють роздивитися навіть будову клітин, звичайно, за допомогою мікроскопа.
Іноді під землею зустрічаються цілі ліси скам’янілих дерев. їх знайдено в Болгарії, США, на Уралі, в Середній Азії та інших місцях. А в «кам’яному лісі» в долині річки Ягноб у Таджикистані збереглися навіть сліди динозаврів.
Викопні рештки рослин часто зустрічаються в бурштині. У смолу давніх дерев потрапляли шматочки кори, мох і навіть квітки. В одному шматочку бурштину, що його знайшли поблизу міста Калі-нінграда, який розташований на березі Балтійського моря, одного разу знайшли надзвичайно красиву квітку орхідеї. На жаль, тканини рослин в янтарі не зберігаються, проте залишають точнісіньку копію, котра дозволяє побачити рослину майже такою, якою вона була під час росту.
Предметом досліджень палеоботаніків є не тільки самі рослини, а і їх спори та насіння. Іноді про наявність якихось рослин на певній території можна говорити лише на підставі спор, які у великій кількості залишаються в геологічних відкладеннях1.
Але й досі нам достеменно невідомо, коли саме на Землі з’явилися перші рослини. Певні сліди їх присутності вчені знаходять у геологічних породах, характерних для протерозойської ери, що тривала 1000—2000 млн років. З них відомі деякі бактерії, що дуже схожі на сучасні, та синьо-зелені водорості. Крім того, в окремих місцях, наприклад у Чехії та Індії, у протерозойських геологічних відкладеннях знайдено шматочки скам’янілої деревини, які свідчать про те, що вже тоді існували й вищі рослини. Втім, ряд дослідників піддають сумніву ці факти. Вони впевнені, що рослини з’явилися
Відкладеннями вчені називають геологічні шари осадових порід, які утворилися внаслідок діяльності вітру та води. Пил і дрібні частинки мулу та піску, що осідали на поверхні планети та дні морів і водоймищ, створювали шари, в яких збереглося багато викопних решток прадавніх тварин і рослин.