Рослини. Отсутствует
рослини, які є родичами цикадових. Серед них були як дерева, так і кущі. Імовірно, саме бенетити стали предками квіткових рослин, бо їхні органи розмноження були схожі на квітки.
У юрський період уже знайомі нам рослини розповсюдилися по всіх континентах. Проте чітко визначилися два рослинних пояси. У південному поясі панували тропічні ліси з саговників, бе-нетитів та араукарій, а в північному – до гінкгових лісів додалися первісні кипариси, сосни та смереки. На вологих ділянках продовжували існувати папороті, а на болотах – хвощі. Проте вони дуже зменшилися в розмірах. З’явилися також величезні секвої (мамонтові дерева), висота яких сягала 100 м, а товщина стовбура – 6-11 м. Вони й досі збереглися в горах Каліфорнії та Південного Орегону в США.
У юрі клімат за температурною ознакою наблизився до сучасного. На півночі став випадати сніг, а в помірній зоні почалися сезонні похолодання, тобто зими. Проте в цілому на планеті було значно тепліше, ніж тепер. Тому далеко на півночі, навіть на островах Льодовитого океану, вкупі з соснами і ялинами росли теплолюбні дерева – саговники, кипариси, бенетити, секвої, гінкго, папороті. З часом, наприкінці мезозою, їх сусідами стали нові мешканці рослинного світу – квіткові рослини, які поступово витісняли голонасінні і спорові.
Гілочка гінкго з суцвіттями
У 1941 р. японський палеоботанік Сигеру Мікі знайшов у кайнозойських відкладеннях незвичайні гілочки якоїсь хвойної рослини, схожої на секвою. Гілочки мали м’які та пласкі голки, які розташовувалися двома рядами. Детальне вивчення довело, що рослина належить до зовсім нового роду.
Мікі назвав її метасеквоєю. Потім її рештки були знайдені в юрських відкладеннях. Стало зрозумілим, що вчені мають справу з дуже давнім мешканцем зеленого світу. Несподівано у 1944 р. китайські ботаніки знайшли в Центральному Китаї живі метасеквої, які росли на площі 800 км2. Більше ніде на земній кулі цієї рослини немає.
Це були давні магнолії, тополі, берези, тюльпанні дерева, клени та інші. Вони значно розповсюдилися в Північній Америці і навіть у Гренландії. Для інших місць більш характерними наприкінці крейдового періоду стали дуби, верби, калини.
Серед квіткових виникли й такі, що навчилися їсти комах. Це сталося тому, що рослинам, які опинилися на бідних землях, бракувало поживних речовин. Саме тому вони і стали хижаками. Хижі рослини приваблювали комах солодким нектаром або краплями, що нагадували росу, зовсім так, як це робить добре відома нам росичка.
Але головним надбанням рослин стало вміння запліднюватися за допомогою пилку, який споживали комахи і переносили на своїх лапках з квітки на квітку, запилюючи їх. Запилені квітки утворювали плоди чи ягоди, всередині яких визрівало насіння. Внаслідок цього квіткові рослини менше, ніж спорові, залежали від води, тож поступово вкривали посушливі території.
Значно збільшилася кількість і розмаїття травистих рослин, серед яких теж було багато квіткових. Жовті й білі квіти ковдрою вкривали степи й луки. Квіти