Пригоди Клима Кошового. Андрей Кокотюха
дуже важливою персоною.
Густав узяв кухоль, глянув крізь нього на вогник свічки. Потримавши так, надпив, поставив, склав руки перед собою на столі.
– Познайомились. Досить пащекувати, пане Кошовий. Але повірте, вам тут ніхто й нічого не загрожує. Більше того. Зенек, котрий, окрім того, що батяр і вкрав у вас гроші, нічим не завинив. Якщо ви допоможете мені витягнути його з-за ґрат, можете надалі сміливо розраховувати на мою прихильність.
– Погоджуйтесь, пане Кошовий, – вставив Єжі Тима. – То дорого вартує.
Клим відчув у роті сигарний присмак.
Закортіло курити.
Чомусь не мав жодного сумніву: варто попросити – і сигару роздобудуть, причому найліпшого ґатунку, не дешеву.
Боковим зором зачепив – одна з повій повільно підвелася, обсмикнула спідницю й неквапом посунула через усю залу просто в їхній бік. Їй щось вигукнув один із пузанів від шинквасу. Та дівиця бровою туди не повела, рухаючись до чітко визначеної мети. На ходу гралася цигаркою, крутячи її між пальцями лівої руки.
Ще й шульга, майнуло Климові.
Далі не кваплячись із відповіддю, відпив ще пива. Підніс вертикально виделку з надкушеною ковбаскою, потримав. Підкреслено акуратно поклав її на тарілку, котру плавно відсунув від себе, і, теж примостивши руки на столі, нахилився до Густава.
– Я зараз не в тому статусі, пане Сілезький, аби відштовхувати будь-чию простягнену руку.
Повія була вже поруч, і аж тепер на неї звернули увагу інші. Сілезький спохмурнів. Тима скривив кутик рота. Трійцю обдало дешевими парфумами. Їхній різкий запах не перебив капустяно-тютюнову суміш, лише додав пікантності, мов спеція. Причому – докладена не надто вправною й розумною господинею.
Не звертаючи уваги ні на кого, крім Клима, повія подалася вперед, торкнувшись завеликими, як на його смак, грудьми його плеча. Пальці дівиці далі гралися неприпаленою цигаркою.
– Панунцю злотий, а дай циґаретку припалити.
Кошовому довелося дивитися на неї через плече. Зблизька помітив старанно припудрену сітку зморщок під очима.
– Та ти такий файнюський. – Голос у неї був низьким, грудним, та все одно не звучав грубо.
Тонкі, густо нафарбовані, від цього – ще вульгарніші губи вже стисли край цигарки. Розуміючи – треба щось говорити, Клим, замість відповісти, машинально почав шукати в кишенях неіснуючу сірникову коробку.
– Та йди геть, відчепись! – втрутився Тима.
Повія зиркнула на нього, мов на комаху.
– Та йой, шо ти фуня стругаєш?[43] Та не будь такий цваний![44] Та ти ше не знаєш, шо втрачаєш!
– Нічо, лиш курву! Геть, я сказав!
Знизавши плечима, повія розпрямилася. Вийняла цигарку, правицею провела по Климовій голові, чи то пестячи, чи то куйовдячи волосся. Повернувшись до шинквасу, мовила навмисне голосно, аби почули всі присутні:
– О-о, куго я бачу! Утой сьлічний пан то мені дасть припалити. В пана такий файний анцуґ![45] Певно, в магістраті працюєте? Альбо на кулєї?
…
…