Пригоди Клима Кошового. Андрей Кокотюха
перервав Густав. – Ніхто вас ні в чому не звинувачує! Стався той збіг обставин, котрий, маю надію, навчить мого небожа раз і назавжди триматися подалі від квартирних крадіжок, клепарівських злодіїв та взагалі – явного, нічим не прихованого криміналу.
– Зенек був у квартирі пана адвоката, – сказав Тима. – Разом із ним туди проникнув Любко Ціпа, відомий крадій. Коли ці двоє вар’ятів залізли туди, побачили труп на підлозі.
Біля шинквасу вже двоє пузанів обсіли повію. Один з третьої спроби намагався піднести вогню. Другий – наливав із карафки у завбачливо піднесену чарку.
Кошовий рвучко випростався.
– Що?
– Вашого Сойку вже хтось убив, коли Зенек і Ціпа пробралися до помешкання, – відрізав Сілезький. – Мені це розказав переляканий небіж сьогодні, під час короткого побачення. Поліції нічого не каже, бо Ціпи злякався більше, ніж комісара Віхури. Той неодмінно дізнається, хто видав, і свого небожа при всіх своїх зв’язках я врятувати не встигну. За подібні речі карають суворо. І, чесно кажучи, за інших обставин я б вітав розправу над зрадником. Попався – мовчи. Та, повторюся, не тепер.
– Чому?
– Навіть якщо я переконаю Зенека розповісти все поліції і Ціпу зловлять, обох, хоч як, крутитимуть за вбивство. Хіба що злодія зроблять винним, а мого небожа – лише спільником та свідком, котрий приховав злочин. До того ж вони обікрали покійного, то є правда. Зенек розповів, нишпорити довго не довелося. У спальні під ліжком знайшли саквояж, набитий готівкою. Звідки таке багатство в пана Геника, жоден не задумався. Навпаки, збиралися знайти щось таке. Адже репутацію ваш колега мав не кращу. Мабуть, ви про це начувані. – Кошовий кивнув. – Ну, адвокати, котрі успішно витягають з халепи негідників, завжди мають гроші. Чи інші коштовності. Й не все зберігають у банку. Так Ціпа пояснював моєму Зенеку. І той радо погодився на авантюру.
Віко сильно смикнулося. Кошовий торкнувся його пучкою, трошки потримав.
– Хіба злодії не знали, що Сойка, на якого вони націлилися, вдома?
– Були певні – нема.
– Це як? – здивувався Клим.
– Отак! – Густав теж випростався, розвів руками й зиркнув на Тиму, немов закликаючи його в свідки. – Ціпа – досвідчений злодій. Спершу вирішив дізнатися, чи є господар удома. Вдав із себе відвідувача, та двірник не пустив. Справжній цербер. Заявив: нема, чого ходити. Пан адвокат відсутній, і взагалі невідомо, коли повернеться. Вікно не світилося. Ось наші герої і вирішили перечекати якусь годинку. А тоді залізли крізь прочинене вікно. Далі ви знаєте.
Тепер Клим зовсім не зважав ані на буркотіння пияків за столиками, ані на батярські нестримані вигуки. Навіть на запальний регіт повії, котра вже обробляла трьох завсідників, а її подруга чомусь і далі нудьгувала за столиком.
Сказане паном Сілезьким було схоже на правду.
Кошовий не збирався визнавати це вголос.
Але ж Сойка дійсно розпорядився нікого до себе не пускати. Ще й заплатив Бульбашу, аби той ганяв випадкових відвідувачів. Виходить, злодії купилися на брехню…