Пригоди Клима Кошового. Продовження. Андрей Кокотюха
сумнівам край. Кошовий мав надію: вони говорять про якусь іншу особу. Але Ядвіга, давня знайома повії Анни – це Магда Богданович.
– Отже, приятельки не зустрічалися?
– Не знаю, – Пані знизала плечима. – Анна того дня повернулася від лікаря зовсім іншою людиною. Ніби підмінили. Почала швидко збиратися, нічого мені не пояснивши. Лише натякаючи на нове життя, яке допоможе почати Ядвіга. Розказала, як дочекалася її біля лікарні, непомітно простежила, дізналася, де Ядзя мешкає.
– Де?
– Згадувала готель «Жорж». Я ще здивувалася: така файна пані, а чомусь не має власного помешкання.
– Тобто Анна лише збиралася зустрітися з Ядвігою?
– Мала такий намір.
– Потому її життя могло змінитися?
– Мала на те надію.
– Вони зустрілися чи ні?
Пані знову гойднула плечима.
– Знаю хіба, що Анна знайшла окреме житло. Там, де їй перерізали горло. Ви ж розумієте, пане, між курвами нема тісної дружби.
– Навіть тепер, під загрозою небезпеки?
Брови жінки знову стрибнули вгору.
– Небезпеки?
– Різник.
Жінка відмахнулася.
– Все одно не змусить триматися гуртом. Зрозумійте нарешті: наше щоденне життя без Різника небезпечне. Кажу навіть про тих, хто живе в лупанарах. Мужчини – істоти, яких дуже важко передбачити. Ось сиджу тут із вами, балакаю, а не є певна, що не ховаєте ножа чи бритву в кишені. Ви, пане, можете бути тим Різником, як і всякий інший. Або забратися з вулиць, або – працювати, дякуючи Богові за кожен новий прожитий день. Більшість дівчат має уявлення про кінцеву мету праці, кожна свою.
– У вас – яка мета?
– Ви вже чули. Протриматися тут іще рік. Зібрати грошей. Перебратися в провінцію. Одружитися з учителем чи інженером. Народити йому сина й доньку. Не думайте, я вмію вести господарство. Я буду комусь доброю дружиною.
Тепер у голосі Пані звучало щось нове, не чуте за весь час розмови.
Кошовий не знав, чи затримався б тут іншим разом та за інших обставин. Адже розмова поволі ставала цікавішою, жінка потроху розкривалася. Ставала такою, якою прийшла в цей світ, знімала з себе шкаралупу. Але зараз мав іти. Більше від повії все одно не почує. А подумати треба, хоч він майже все зрозумів.
Через це й хотів узяти паузу до ранку.
Розкрив гаманець. Витягнув купюру. Глянув, поклав назад, видобув більшу, простягнув.
– На здійснення мрій. Дякую.
Пані взяла гроші мовчки.
За корсаж пхнула.
Розділ тринадцятий
Прокинутися з кінозіркою
Спалося дуже погано.
Поруч мирно сопіла Бася. І Кошовий боявся незграбно поворухнутися: спала наречена міцно, але мала особливість – прокидалася швидко, міг розбуркати необережний рип дощок на підлозі, петель від дверей чи навіть дощ. Варто йому раптово початися серед ночі, й краплі стукнуть у віконне скло, Бася скрикувала, сідала на ліжку, крутила головою, і Клим мусив заспокоювати. Довго так ніколи не тривало, Бася спокійно влягалася на інший бік