Сценарії життя людей. Клод Штайнер
The New York Times Magazine від 22 листопада 1972 року вони чітко висловили цю позицію. Журналіст пише: «Перша позиція («Зі мною щось не гаразд, а з тобою все гаразд»), за словами Гаррісів, попри велику критику, є універсальною позицією, яку займає дитина – маленька, брудна і незграбна у світі, який контролюють високі, охайні й спритні дорослі. (Або ж так здається дитині.) У цьому й криється вагома теоретична різниця між ідеями Гаррісів та Еріка Берна, адже, як зазначили Гарріси, Берн вважав, що ми народжуємося принцами та принцесами, а цивілізаційний процес перетворює нас на жаб, хоча він сам вважає, що ми всі народжуємося жабенятами».
Гарріси, навмисно чи ні, звертаються до загальноприйнятого і принизливого поняття, що люди за своєю природою зіпсовані і, отже, не здатні жити адекватно без значної авторитетної, цивілізаційної «допомоги».
Транзакційний аналіз використовують банки, авіалінії та іподроми, щоб навчити своїх співробітників краще ладнати зі своїми клієнтами. Можливо, у цьому немає нічого поганого, якщо б те, чому навчають, було справді транзакційним аналізом. Але факт такий, що сутність транзакційного аналізу спотворюється й він трансформується на догоду потребам банків, авіаліній та іподромів – його базові принципи змінюються не лише злегка, а й доволі грубо.
Наприклад, у статті, опублікованій у виданні The New York Times (21 березня 1973 року) під назвою OTB Placating Losers with an EGO Triple, говорилося:
Бюро ставок перейняло від «Амерікан Ейрлайнз» систему «Транзакційний аналіз для обслуговування клієнтів», яка спирається на теорії, описані в книжці I’m OK – You’re OK. За словами автора книжки, доктора Томаса А. Гарріса, особистість кожної людини поділяється на три его-стани: «батько», «дорослий» і «дитина».
У цьому навчальному курсі продавців і касирів тоталізатора навчають розпізнавати, у якому стані може перебувати гравець, і відповідно реагувати на його его-стан.
Наприклад, клієнт, який кричить і погрожує вдарити співробітника або ж намагається просунути руку через віконце, перебуває в стані «дитини». Клієнт, який поводиться як «батько», проявляє авторитет і вимогливість і, ймовірно, робитиме гучні заяви. В его-стані «дорослого» – відповідальному за прийняття рішення – людина поводиться спокійно та раціональною.
«Ми намагаємося навчити людей реагувати на рівні "дорослого", – заявила Еріка ван Екер, директорка з навчання в бюро ставок. – Але іноді потрібно грати іншу роль. Якщо сердитий клієнт демонструє важкий его-стан "дитини", то нашому працівникові, можливо, краще задіяти его-стан "батька". Він може сказати щось на кшталт: "Така поведінка тут не припустима"».
Терміни «погладжування» та «погладжувати» відіграють значну роль у «Транзакційному аналізі для обслуговування клієнтів». «Зазвичай, – каже пані ван Екер, – усе, чого потребує клієнт, це погладжування. Просто будьте люб’язні з ними й вони заспокояться».
Читач може запитати, що не так з вищезазначеним використанням транзакційного аналізу. Скажу коротко, що транзакційний