Сценарії життя людей. Клод Штайнер
років, але якщо поглянути назад і згадати все, що він говорив про хвороби серця та сценарії з обмеженою тривалістю, – все це вказує на те, що він жив за сценарієм і знав це. На святковій вечірці на честь його шістдесятого дня народження Берн повідомив присутніх, що закінчив останні дві книжки, які хотів написати, і тепер він готовий насолоджуватися життям. Проте за кілька тижнів він оголосив, що починає нову книжку – підручник з психіатрії для студентів-медиків. На мій погляд, він не давав собі перепочити аж до останнього дня свого життя, а потім, як і було заплановано в сценарії, його серце зупинилося.
Це правда, що Берн у певному сенсі дбав про своє серце, але в іншому він взагалі не міг подбати про нього. Я переповнений смутком, коли думаю про те, як сильно його любили та, все ж, як мало цієї любові допомогло йому – так мало її торкалося його серця й дарувало спокій. Любовні стосунки Берна були нетривалими та не давали йому тієї підтримки, якої він потребував і бажав. Він захищав свою відстороненість і самотність та працював наодинці. Як подумаю про це, то гніваюсь так само, як можна розлютитися на декого, хто нехтує своїм фізичним здоров’ям, коли їсть занадто багато або курить. Річ у тім, що Берн, можливо, і піклувався про своє серце з медичної точки зору (хоча він ніколи й не припиняв палити свою люльку та вдихати її димок), але з емоційної точки зору він не зміг цього зробити.
Він не був сприйнятливий до турботи; він ввічливо слухав, коли хтось критикував його ситуацію з погладжуванням або його індивідуалізм та суперництво, але він все одно дотримувався своєї власної думки. Коли він потребував психотерапії, то не відвідував групові терапії або консультації з транзакційного аналізу, а надавав перевагу індивідуальній психотерапії з психоаналітиком.
Однак він не був цілком пасивним щодо власних потреб у любові та контактах з людьми. Він розробив важливі поняття, що стосуються любові. Його теорія була пов’язана із взаємодією людей та проявами ними любові. Він був зацікавлений стосунками. Він розробив концепцію погладжування – те, що ми сприймаємо як одиницю людського визнання й розуміємо як прояв людської любові. Протягом останніх років свого життя він написав книжки Sex in Human Loving [12] і «Що ти кажеш після привітання?». Обидві книжки, на мій погляд, були частковими спробами подолати власні особисті обмеження сценарію. На жаль, його і мої ідеї про погладжування та сценарії набули остаточної форми занадто пізно, щоб принести йому особисто хоча б якусь користь.
Насправді на ранньому етапі зародження транзакційного аналізу (1955–1965) Берн мимоволі, але вправно відмовляв нас від дослідження погладжувань, близькості та сценаріїв. Як вважав Берн, близькість є одним зі способів, у який людські істоти можуть структурувати час, тому й визначав її як ситуацію, що розвивається без відчуження, ритуалів, ігор, дозвілля та роботи. Берн визначав близькість шляхом виключення, тому так ніяк її й не визначив. Крім того, Берн вважав, що близькість є загалом недосяжним станом