Сценарії життя людей. Клод Штайнер
він проводив у Сан-Франциско, де практикував приватно і надавав послуги з консультування, а потім повертався до Кармеля, де писав книжки та вів ще одну практику. Він проводив свої вихідні в Кармелі та ходив на пляж так часто, як тільки міг.
Схоже, що його головним завданням було писати книжки. Я гадаю, що для нього це було важливіше за інші справи у житті.
Він був людиною строгих принципів; у присвяті до своєї книжки Transactional Analysis in Psychotherapy він написав:
«In Memoriam Patris Mei David, Medicinae Doctor Et Chirurgiae Magister atque Pauperibus Medicus». (Пам’яті мого батька Девіда, доктора медицини, магістра хірургії та лікаря бідних.)
Такий опис власного батька яскраво говорить, якими були принципи життя Еріка.
Його усюдисуща мета була – «Вилікувати пацієнтів». Відданий цій меті, він з відразою ставився до конференцій медичного персоналу та певної літератури, ціллю яких, на його думку, було розробити фальшиві виправдання або пояснення невдало виконаної роботи.
Він пишався гідною бідністю свого батька, який був сільським лікарем. Він не довіряв людям, які більшою мірою орієнтуються на виманювання грошей, і коли він бачив, що вони використовують транзакційний аналіз переважно лиш для того, щоб заробити гроші, то він не вагався – критикував та докоряв їм. У Сан-Франциско він часто перевіряв нас – відкрито просив виступити з доповіддю про транзакційний аналіз без передбаченого гонорару і звертав увагу на те, хто погодиться на такі умови, а хто ні. Він вів чіткий підрахунок своїх доходів, однак не переймався незначними витратами (скажімо, додатковими 25 центами за соус рокфор у «Гайленд Інн» у Кармелі або вартістю модної сорочки) лише після того, як власний бухгалтер переконав його, що коли він не витратив би ці гроші на себе, то їх витратив би дядечко Сем.[2] Здавалося, що він хотів жити бідно, однак гідно. Гідність була надзвичайно важливою, і хоча він був заощадливим, але не купляв дешеві, уцінені товари або підробки.
Він був відданим братству лікарів і завжди прагнув підтримувати зв’язки з традиційною практикою. Саме це втримувало його Батька від критики медицини або психіатрії загалом, хоча його Дитина відчувала себе цілком вільною висміювати та насміхатися над практикою окремих їх представників.
З іншого боку, він був страшенно хитрим і дотепним. Це виражалося в конкретному, хоч і завуальованому, нестримному гуморі в його роботах, зокрема в статті Who was Condom? (так, той презерватив, що контрацептив) [10].
Він був сором’язливим і проявляв велику зацікавленість веселою дитячою натурою (Дитиною) інших людей. Його теорія значною мірою походила з його інтуїтивного Я-стану Дитини (див. розділ 1). Він обожнював і захоплювався дітьми та Дітьми в інших, але його сором’язливість не дозволяла йому висловлювати або викривати власну Дитину, якщо ситуація не була цілком безпечною. Він любив організовувати час так, щоб отримувати погладжування, саме тому ми завжди мали «вечірки» після семінарів. Він любив жваві вечірки та ставився не надто приязно до людей, які заважали
Дядько Сем (англ.