Гендерне тяжіння: виклики та рішення. Катерина Левченко
інтерв’ю, дописи в соціальних мережах, а також коментарі, відповіді, зауваження, які я отримувала від своїх колежанок та колег, від друзів та читачів. Тож із дозволу журналістів, які брали у мене інтерв’ю, я посилаюся на них у тексті.
Працюючи з питаннями забезпечення ґендерної рівності у практичній площині, я паралельно займалася і займаюся науковою роботою. Завжди стараюся писати про актуальні події та важливі проблеми. Мої статті, як я зазначала у вступі, здебільшого підготовлені у науковому або методико-педагогічному жанрах. І тому тут лише складають канву, яка допомагає розповіді. Можливо, роблять її більш аргументованою.
Сьогодні багато питань ще залишаються невирішеними, є дискусійними. Я не кажу про тих, хто відкидає ґендерну рівність і ґендерну теорію взагалі, – тут мова не про діалог, тут триває боротьба. Але навіть усередині табору беззаперечних прихильників та прихильниць ґендерних перетворень нерідко виникають різні точки зору на одне й те саме питання.
Добрим чи поганим є таке розмаїття? Я переконана, що це на краще. Бо нема нічого гіршого за одноманітність. Всі жанри є хорошими, окрім нудних!
Різні підходи, різні точки зору завжди стимулюють розвиток. Зацікавленість. Шлях і бажання ним рухатись.
Це означає, що нас дедалі більшає.
Що також є добрим.
Тож бажаю читання.
Бажаю роздумів.
Бажаю відкриттів.
А заразом чекаю і на ваші зауваження та підказки. І навіть на критику – але конструктивну!
Деякі принципові питання
Я пишу слово ґендер – через літеру «ґ».
Так написано в Законі «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
Так пише моя колежанка Олена Суслова, яка є «гуру» в ґендерних питаннях.
В інших документах – суцільна багатовекторність. Орфографічний плюралізм. Як в офіційній назві посади, яку я наразі обіймаю, слово «ґендер» написано через літеру «г».
Хоча в більшості все-таки вживається літера «ґ».
Я намагалася з’ясувати, чому так відбувається.
Комусь ліньки шукати цю літеру в додатковій комп’ютерній клавіатурі.
Хтось каже, що її взагалі нема.
Інші – що так швидше.
Для багатьох – не має значення.
Деякі філологи обґрунтовують тим, що так є в українському правописі.
А дехто каже, що на це взагалі не варто звертати уваги, бо головне – просувати ідею ґендерної рівності, а як це пишеться – не важливо.
Для мене – важливо. І для багатьох моїх колежанок та колег також.
По-перше, літера «ґ» точніше передає вимову англійського слова gender.
Ну, загалом воно звучить як «джендер», але точно не як «хендер».
По-друге, ми маємо використовувати різноманітність і багатство української мови, в тому числі різне звучання літер «г» та «ґ».
По-третє – питання політичне. Тривалий час літера «ґ» начебто й була в мові, але фактично була під забороною. Сучасні філологи радять якомога більше позбавлятися русизмів в українській