Гендерне тяжіння: виклики та рішення. Катерина Левченко
Почнемо з мови та можливостей її змін.
Мова – явище соціальне. І як будь-яке соціальне явище перебуває в постійному розвитку, оновленні, модернізації. Те, що вчора видавалося незмінним каноном, сьогодні з легкістю набуває нових форм. Українська мова має серйозні внутрішні ресурси для формування фемінітивів, і сучасний Український правопис розглядає як суфіксальні можливості для словоутворення фемінітивів, так і використання словосполучень.
От не було ж колись літаків, гвинтокрилів, космічних кораблів, підводних човнів, автомобілів, двигунів, лінз та інших досягнень технічної сфери.
Не знали про атоми, молекули, нейрони, протони.
Відколи все це з’явилося, виникла й потреба вигадати для них назви, нові слова. Збагатити мову.
Колись нетрадиційними для жінок були багато професій та посад.
Снайперка. Водолазка. Водійка. Слюсарка. Та що перераховувати: навіть слово «продавчиня» колись звучало дивно!
Наприкінці 2017 року Міністерство охорони здоров’я України скасувало атавістичний наказ 1993 року, який забороняв понад 450 професій для жінок. Тепер вони почнуть їх опановувати. Вже почали!
І всім таким новелам потрібно дати адекватні назви.
Водночас фемінітиви лише входять до суспільного та державницького дискурсу і не знайшли поки що свого нормативно-правового закріплення – в офіційних документах усі посади визначаються виключно в чоловічому роді, і тому не можна ототожнювати їх застосування (незастосування) із підтримкою (чи навпаки запереченням) принципів прав жінок та ґендерної рівності. Використання фемінітивів підкреслює прихильність відправника інформації принципу ґендерної рівності, оскільки дає можливість візуалізувати та активувати участь жінок у різноманітних соціальних процесах, бо вербальні засоби досі її приховують.
«Легалізації» фемінітивів у діловому мовленні багато в чому сприяла діяльність науковиць та експерток Євгенії Луценко, Олени Суслової, Галини Плачинди, Олени Масалітіної, журналісток та письменниць Лариси Денисенко, Ірини Славінської, Лізи Кузьменко, народних депутаток Світлани Войцеховської, Ірини Суслової, керівниць та членкинь міжфракційного об’єднання «Рівні можливості», Віце-прем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванни Климпуш-Цинцадзе, заступника міністра закордонних справ та багаторічного голови Комісії з питань ґендерної рівності Ради Європи Сергія Кислиці та багатьох активісток та активістів, громадських діячів та діячок, громадян та громадянок. Фахівчині Апарату Урядової уповноваженої з питань ґендерної політики також активно застосовують фемінітиви!
Звертати увагу на терміни, формулювання, називання необхідно, бо вони створюють соціально-семіотичні конструкти, що формують віртуалізовану реальність. Тому фемінітиви важливі, оскільки вони є ознакою індивідуальності та свободи, які тагетовані «русским миром» і через які проходить межа між тоталітарним (авторитарним) та демократичним світами.
Часом я думаю, що неприйняття багатьма людьми фемінітивів у мові є певним проявом