Гендерне тяжіння: виклики та рішення. Катерина Левченко
що забезпечують захист і повагу прав людини щодо жінок і дівчат, особливо в тому, що стосується конституції, виборчої системи, діяльності поліції та судових органів.
Рада Безпеки ООН також закликає всі сторони в збройних конфліктах повною мірою дотримуватися міжнародно-правових норм, які застосовуються до прав і захисту жінок і дівчат, особливо тих, які є цивільними особами.
Важливими є рекомендації щодо відповідальності всіх держав за припинення беззаконня, за здійснення судового переслідування осіб, винних у геноциді, злочинах проти людства і військових злочинах, включно зі злочинами, що стосуються сексуального та інших форм насильства щодо жінок і дівчат. І у випадках, коли це можливо, передбачити, щоб на ці злочини не поширювалася дія положення про амністію26.
Такі рішення надихали.
Але треба сказати, що хоча від моменту ухвалення Резолюції 1325 минуло майже два десятиліття, ситуація з жіночим миротворенням на глобальному рівні кардинально не змінилася.
За даними Глобального дослідження щодо впровадження Резолюції 1325 «Попередження конфліктів, перехідне правосуддя, забезпечення миру»27, впродовж 1990—2010 років у світі було підписано 585 мирних договорів, і лише у 92 із них було згадано жінок.
У 17 – прямо згадано сексуальне насильство.
У 16 – включено положення про права жінок.
У 13 – передбачено посилення залучення жінок як умову реалізації договору.
У 9 договорах пропонувалися квоти або резервування місць для жінок в органах виконавчої та законодавчої влади.
У 8 договорах згадано необхідність посилення жіночих організацій та інфраструктури, яка служить жіночим потребам.
У 7 договорах наводилися специфічні механізми, завдяки яким можна зменшити рівень насильства щодо жінок, а також включення жінок і дівчат до процесів демобілізації, роззброєння та реінтеграції.
У 5 договорах ішлося про необхідність участі жінок у діяльності поліції та реформування поліції з орієнтацією на потреби жінок.
У 4 – про необхідність участі жінок у системах правосуддя.
Таким чином, лобіювання участі жінок та їхня участь на всіх етапах ведення мирних перемовин, відвернення та розв’язання конфліктів залишаються актуальними і сьогодні.
На «сестринських» резолюціях Ради Безпеки ООН, які розкривали та поглиблювали зміст Резолюції 1325, хотілося б зупинитися окремо.
Резолюція 1820 (2008 рік) засуджує сексуальне насильство як знаряддя війни і оголошує зґвалтування та інші форми сексуального насильства воєнними злочинами. Вона наголошує на посиленні запобігання ґендерно зумовленому насильству, превенції випадків насильства, які скоюють представники сил з підтримання миру (військові), та зобов’язує Генерального Секретаря ООН презентувати щорічні звіти про імплементацію Резолюції 1325.
Резолюція 1888 (2009 рік) указує місіям з підтримання
Резолюція Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки. Мир. Безпека». URL: http://www.un.org/womenwatch/osagi/wps/#resolution.
Глобальне дослідження було представлено в жовтні 2015 р. Генеральним Секретарем ООН Раді Безпеки ООН. Дослідження підготувала група експертів, провідною серед яких була Радика Кумарасвами, колишня Спеціальна Доповідачка Ради Безпеки ООН з питань дітей у військових конфліктах. До групи експертів входило 15 обраних осіб: представники керівництва ООН, дипломати, дослідники, практики з різних куточків світу. Координацію підготовки цього дослідження здійснювало Агентство ООН «ООН-Жінки».