Гендерне тяжіння: виклики та рішення. Катерина Левченко
для України проблему, важливим напрямом роботи є підготовка фахівців, насамперед, правоохоронних органів та суддівської гілки влади.
Увага держави, міжнародних та громадських організацій дають підстави сподіватися, що питання активної участі жінок у процесах миротворення будуть із більшим розумінням та підтримкою сприйматися в суспільстві.
Правові засади ґендерної рівності: забезпечення, суперечності й наслідки
Законотворчий процес із забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в Україні є актуальним і сьогодні, через 14 років після прийняття Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Правову основу цього процесу становлять положення про те, що права жінок є невід’ємною частиною загальних прав людини, як це передбачено міжнародними стандартами.
При цьому світовий досвід доводить, що якщо не згадувати про жінок як суб’єктів – носіїв прав, це призводить до невизнання рівноправності жінок і чоловіків і фактично закріплює нерівність, особливо на етапі правозастосування та реалізації прав.
Основні права жінки та чоловіка сформульовано в розділі ІІ Конституції України «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина». Причому конституційно в такому обсязі їх закріплено вперше в історії держави.
Перелічимо їх.
Кожний громадянин суспільства – як чоловік, так і жінка – має всю повноту соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод, що проголошено статтею 24 Конституції та законами України. Особливістю конституційної статті про ґендерну рівність є те, що серед прав і свобод наголошується на праві жінки та чоловіка на рівність перед законом – самостійне основне право особи, яке має бути гарантовано кожній людині.
В Основному Законі України жінки і чоловіки мають закріплені рівні права на захист життя і здоров’я (ст. 27), на охорону здоров’я та медичну допомогу (ст. 49), на працю та її вільний вибір (ст. 43), на відпочинок і соціальний захист (ст. 45, 46).
Держава вживає заходів і для ліквідації дискримінації щодо жінок у сфері зайнятості. Розширенням гарантії права щодо недискримінаційного прийому на роботу є положення статті 22 Кодексу законів про працю України, згідно з якою забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу, а також будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при прийнятті на роботу. Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення і його захисту від безробіття, а також спеціальні гарантії держави в реалізації громадянами права на працю визначено Законом України «Про зайнятість населення». Змінами в законодавство запроваджено заборону на вказування статі працівника в оголошеннях про роботу.
В економічній сфері законодавство утверджує та розвиває конституційне право громадян (чоловіків та жінок) на ведення підприємницької діяльності, а також іншої, не забороненої законом, економічної діяльності.
Чоловіки