Обре, сховайся добре!. Костянтин Когтянц
і не влучила в серце тільки тому, що Кирин крутонувся, метнувши ножа і вихопивши пращу песиголовця.
Випробувавши її по дорозі, козак дійшов висновку, що секретів тут два: треба підібрати пласке, гладке каміння і махнути особливим махом. Далекобійність була мізерною, навіть меншою, ніж у пістоля, але точність – кращою.[65]
Отож, коли на нього скерував коня Федір, вихопивши з-за пояса кістень (отаман падав з ножем у горлянці), то козак обома руками махнув пращею – і вершник, який просто не зрозумів, що таке в руках ворога (як колись не зрозумів цього Голіаф[66]), вилетів із сідла.
Рахман спробувала атакувати Дем’яна, але саме спробувала: хоча той і перелякався до смерті (бачив же, що влучив просто в груди, а на такій відстані мушкет пробиває людину наскрізь, причому в отвір поранення два кулаки влізуть), проте інстинктивно знайшов правильний шлях: перехопивши мушкет обома руками, ударив так, що, мабуть, уклав би на місці гов’яда.[67] Козак подумки вилаяв себе за те, що не взяв вогнепальної зброї. Коли вирішував, то здавалося, що отак краще приспати пильність: побачать, що рушниці немає, – не стануть зразу стріляти.
Боян метнув другого (і останнього) ножа, але Дем’ян ухилився. І, випустивши мушкета з рук, пішов на Драгона з шаблею.
Хоча Дем’ян не був першим рубакою не тільки в світі, але, мабуть, і в своєму місті, Драгонові було тяжко. Він ледве встигав приймати удари на щит, від якого летіли шматочки шкіри та дерев’яної основи.
Коли ж він спробував ударити чеканом, противник швидко ухилився і так махнув шаблею, що Кирин мало не залишився без руки. Доводилося, обороняючись, чекати на помилку ворога – а її все не було…
Помилки припустився він сам: противник намагався зайти з правого боку, Драгон потроху розвертався – поки сонячне світло не вдарило просто у вічі.
Уже не сподіваючись ні на що, козак щосили – і майже наосліп – махнув клевцем.
Страшний біль обпік голову, але тієї ж самої миті Драгон відчув власний удар – так, неначе дошку пробив.
Кров заливала очі, але, витерши її рукавом, Кирин побачив, що ворогові ще гірше![68] Власне, той уже конав: розтрощені ребра пробили легені. Та й зла сила – бійка…
– Мене звуть Дем’ян. Служби… Собачі морди.
Він не доказав, але Драгон зрозумів, що той прохав замовити поминальні служби, бо боявся до пекла потрапити за спілку з песиголовцями.
– Скажи, хто послав, – будуть служби!
– Не знаю… Він, – рука простяглася до мертвого отамана, – усе робив. Ми тільки сюди провести та…
Помираючий затнувся, але Боянові і це було зрозуміло: «Сюди провести та з місцевими розбійниками зв’язати».
– Даси гро…шей на служби?
– У мене слово одне! Дам.
– Не знаю, хто… Отаман наш – неначе… холоп, але в Білгороді він полковникові наказував… Гадаю – холоп боярина, та, либонь… що когось із перших бояр. Кинь, до такої… висоти не дістанеш.
– Та хоч буду знати, звідки стерегтися…
– І то правда.
З
Навіть під час наполеонівських війн (через півтора століття) влучити в людину з найкращого пістоля можна було не більше як за двадцять-двадцять п’ять кроків (не метрів, а кроків), а в голову – з десяти-дванадцяти. Якщо ж пістоль був дешевий, то ще менше.
Праща у вигляді розщепленої палиці вживалася стародавніми євреями, зокрема саме такою Давид здолав Голіафа.
Бика
Цей опис не повинен дивувати читача: зарубати людину шаблею не просто важко, а дуже важко: на одному з козацьких черепів з-під Берестечка залишилися сліди сімох шабельних ударів. Тільки шостий виявився смертельним, сьомий – контрольний.