Обре, сховайся добре!. Костянтин Когтянц

Обре, сховайся добре! - Костянтин Когтянц


Скачать книгу
йому в пригоді. «А зайве, – казали батько, – усі слова, без яких обійтися можна».

      – Такого не було років триста чи всі п'ятсот. Ні, я не помиляюся. – Відьма неправильно витлумачила Драконову мовчанку. – Ми вміємо розмовляти з рахманами. Тільки зі своїми і тільки розмовляти. Ми, рагани,[60] це вміємо!

      Про раганів Боян щось чув краєм вуха на Сіверщині.[61]

      «Вона зрозуміла, що я її не впізнав. І підказує, що вона – рагана. Мабуть, треба їй сказати… Як там римляни називали людей, що перебувають на однаковому становищі? Здається, collega. Треба сказати колезі…»

      – Недавно одну людину намагалися зурочити чарами, яких теж років двісті ніхто не вмів накладати.

      У Кирина майнула думка, що, можливо, хтось знайшов стару книгу, але він притримав її при собі – і майже зразу мав привід подумки подякувати небіжчикові татусю.

      – Ну-у, – рагана тягнула слова, – для такого мало знати старі закляття, ти ж розумієш.

      Кирин не зрозумів, але повірив. Цікаво було, правда, щό саме треба ще, крім знання заклять? Якусь особливу вдачу?

      – Але тепер інше важливо, цього, Бояне, ти можеш не знати…

      «Не можу знати».

      – У рахманів як у нас, але як у дзеркалі.

      Боян здивовано подивився на відьму, Галка Стапка, що досі стояла, обпершись спиною об стіну і виглядала прибитою, – теж.

      – Ну, припустімо, якась дівчина мучить хлопця: то надію дасть, то відбере знову, а у них він її мучить.

      «Ну та що нам це дасть?»

      Драгон не встиг додумати до кінця, як у двері клуні вплила рахман.

      – Це що, ти її звільнив? Тепер вільна і я!

      «Так ось воно що! Галку взяли в полон, аби рахман була слухняною – як уб’ють її, то й рахман загине».

      – А навпаки? – Кирин продовжив свою думку вголос, проте, мабуть, усі думали про одне і те ж – ніхто навіть не здивувався.

      – А навпаки – дзуськи! Можеш стріляти, можеш рубати! Поки вона жива, я також жива! Так що їдь, сестро, кудись подалі.

      – Ш-що? Мені! Шинок – мій!

      Кирин знову мусив долонею затулити Галчиного рота і тримати міцніше – вона явно націлилася вчепитися у волосся своїй копії.

      – Тихо! Якщо вас побачать – усіх утоплять! Ти своїх знаєш!

      З цією думкою Галка, мабуть, погодилась, бо ще раз сіпнулася й затихла.

      – Шинок твій? Ти б ще про чоловіка згадала!..

      Тон рахмана не віщував чоловіку нічого доброго.

      – Вони ж повернуться, ці суки. І вб’ють тебе, якщо знайдуть. А мене не вб’ють, бо не зможуть.

      У тій великій і кривавій завірюсі, що вже три роки вирувала по Україні, втеча жінки від чоловіка чи навпаки була не такою вже й рідкістю, Драгон про це знав. Але щось у словах рахмана не сходилося, щось… А, ось!

      – А муки?

      – Які?

      – Залізом. Розпеченим. Чи ще чимось таким. Вони перетягли тебе сюди, бо їм було щось треба. Сама кажеш – повернуться. Убити не зможуть, а боляче зробити?

      Рахман мовчки сіла на земляну долівку. І сунула кулачок у рота. Лівий кулачок. Справжня Галка зробила те ж саме з правим.

      – Обом вам, куми, треба геть забиратися. – Рагана, здається,


Скачать книгу

<p>60</p>

Рагани – особлива категорія відьом, що згадується у литовському та латвійському фольклорі.

<p>61</p>

У двадцяті роки XVII ст. на Чернігівсько-Сіверські землі, недавно відвойовані Польщею у Росії, переселилося багато литовців. Ще й досі там понад сто сіл мають литовські назви, а Боян у 1649 р. не міг не застати литовських переселенців.