Нічний молочник. Андрей Курков
робили опудала. Але вони нещодавно у німців купили ліцензію на пластилізацію мерців.
– А що це? – спитала Вероніка, знову відчувши холодок на своїй шиї та щоках.
– Це як бальзамування, але дешевше, швидше й довговічніше, – пояснила Дарія Іванівна. – До того ж можна замовити будь-яку позу померлого, а потім за доплату її змінювати. Він би схвалив цю ідею, Едік любив науку. Він перед смертю на замовлення своєї постійної клієнтки розробляв особливі ліки. Від страху. Назвав їх «Антизаєць».
У руках вдови зблиснула металева фляжка з віскі. Благородний напій з різким запахом полився тонкою цівкою до чарки Вероніки. Дарія Іванівна підняла погляд на супутницю й продовжила пошепки:
– Можливо, його через ці ліки й убили. У замовниці стільки ворогів! Адже в нашій політиці ніякого гуманізму. Стежать одне за одним, підслухують, підглядають. А вона, наша люба, ліки не для себе замовляла. Вона ж нічого на цьому світі не боїться! Мабуть, для когось із соратників, хто боязкіший. Першу пробну партію він зробити встиг, але дуже непокоївся про побічні ефекти. Казав, що ефекти ці «психічної природи»! – і вона покрутила пальцем біля скроні, а потім сумно всміхнулася.
– А як це – «ефекти психічної природи»? – спитала обережно Вероніка. – Це коли люди з глузду з’їжджають?
– Ні. Це коли вони раптом ні сіло ні впало стають чесними й порядними… Я маю на увазі політиків, а не людей! Нормальні люди ліки в аптеці купують. Я ж Едіка ніколи детально не розпитувала. Те, що він сам мені розповідав, те й пам’ятаю. У нього в аптеці кабінет був. А пробні партії він по ночах десь у Дарниці робив. Там у нього приятель на фармацевтичній фабриці. Аптеку я не продаватиму. Якщо хочеш, можемо туди зайти, я тобі кабінет Едіка покажу!
До кабінету мерця Вероніці не хотілося, але ще менше їй хотілося сидіти тут, за цим столиком і бачити за спиною Дарії Іванівни частину металевої шухляди, в якій лежав заморожений Едік, убитий, до речі, за два кроки від її, Вероніки, будинку. Тієї самої ночі, коли Семен прийшов додому під ранок з великою бурою плямою на рукаві сорочки і в дивному стані.
Вероніку раптом почало лихоманити. Думки самі малювали їй чоловіка в ролі холоднокровного вбивці Едіка. Але Семен, попри свою роботу, був людиною м’якою і доброю, Нездатною на таку жорстокість. Це просто безглуздий збіг!
Вероніці стало холодно, і вона поглядом попросила Дарію Іванівну наповнити їй чарку.
27
Місто Бориспіль. Вулиця 9 Травня
З «поверненням» Мурика життя у домі Діми та Валі владналося, заспокоїлося. Валя вирішила знайти собі роботу і без проблем знайшла собі місце касирки у невеликому залі гральних автоматів неподалік автовокзалу. Працювала вона з восьмої ранку до п’ятої, і тепер Дімі після нічної зміни доводилося самому підігрівати собі сніданок. Спершу він піднімав накривку пательні, що стояла на плитці. Почасти з цікавості, почасти для того, щоб підсилити відчуття голоду. Його тішив будь-який сніданок: і вчорашні пельмені, які, коли розігрівати на пательні, набували смачної хрусткої