Українські прислів’я і приказки. Отсутствует
вечірню уже гонять, та нас не загонять.
Нехай дзвонять – їх на панщину не гонять.
Куди ходім, то ходім – аби не до церкви.
Коли не прийду до церкви, то все паски святять або колядують.
Бог Богом, а люди людьми.
Треба неба, треба й хліба.
Те іде молиться, а те іде живиться (краде).
Набожний! Якби такий кожний, то б увесь світ догори ногами перевернули. – (це про чванькуватих).
Святий та божий! Свічки поїв, а поночі (у темноті) сидить (як не по правді робить та ще і виправдується).
Рукою (на молитві) махаєш, а думкою скрізь літаєш.
Постава свята, а сумління злодійське.
На Бога дивиться, а чорта бачить.
Борода як у владики, а сумління як у злодія.
Борода як у цапа, а зуби як у собаки.
Показує дорогу, а сам у болото лізе.
Щодень Бога хвалить і щодень людей дурить.
Коли те свято буде! – У Бога щодня празник!
Сьогодні не празник, а ти нам не вказник.
«А чом ви хлопці не орете?» – «Та, дядьку, свято». – «Яке свято?» – «Чересло і леміш знято», часом і в будень ліпше ніж у свято – аби чого не знято.
Три дні заходів, а день празнику.
Чорт, чернець, відьма, забобони
Чорт чорний, а біс рябенький.
Чорт не спить, але людей зводить.
Чорт і горами перевертає.
Хиба не чорт, щоб не спокусив.
Чорт кого не підмане.
Чорт ладану боїться.
Питався чорт баби: «Що о Бозі люди говорять?» – «Славлять, величають». – «А що о мені?» – «Якось вас дуже на зуби взяли!»
Що то за пекло, що тепло!
У пеклі все тепло, а піди в рай, то за дровами дбай.
До Бога важкий шлях, а до пекла прямесенький.
Чернеча злоба – до гроба.
Чорна риза не спасе, а біла в гріх не введе.
Як рибі без води, так ченцю без монастиря.
Попів гудьмо, а попами будьмо.
Коли маєш сто кіп, то будеш піп.
Піп – золотий сніп.
На те піп посвятився, щоб по церкві крутився.
Піп у хвіртку, а чорт у дірку.
Піп жиє з олтаря, а писар з каламаря.
Біда на престолі, коли нема нічого в стодолі.
Чиї ворота минеш, а попових не минеш.
Попа одним обідом не нагодуєш.
Гудимо попа, а піп як ягода.
Від попа з церкви, від попаді з хати.
Нема дурнішого від попа: люди плачуть, а він співає.
Не вміє і Богу бовтнути.
У ворожки хліба трошки.
Ворожка з бісом накладає.
Хто ворожить, той душею наложить.
Не так буде, як ворожка шепче; а так буде, як Бог дасть.
Гірша відьма вчена, як родима.
Сонце світить, дощик кропить, чарівниця масло робить.
Та він щось знає.
Відьмак і непевний.
Упир і непевний, усім відьмам родич кревний.
Баба Яга – костяная нога.
Баба сім миль зза пекла (така