Українські прислів’я і приказки. Отсутствует
«Добрий вечір тобі, дядьку».
Кузьма-Дем'ян – Божий коваль.
У Пилипівку день до обіду.
Варвара ночі урвала.
– … а дня приточила.
У Варвари так і ніч урвали.
Варвара постеле, Сава погладить, а Микола стукне.
Варвара заварить, Сава засолить, а Микола поставить кола.
Варвара заварить, Микола загвоздить, а на Ґанки сідай в санки.
На Різдво – обійдеться без паски, а про мак – буде й так, а без олії – не зімлію.
Святий Вечір світив би ся, а Великдень – не снив би ся.
Збираюсь колядувати, а тут вже і щедрувати пора.
На Новий рік прибуло дня, на заячий скік.
На Богоявленський празник стріляють – очищення від гріхів світові звіщають.
Тріщи не тріщи, вже минули Водохрещі.
Дми не дми – не до Різдва йде, а до Великодня (ніби циган так сказав).
Поки три-п'ять неділь (по Різдві) не мине, поти тепла не буде.
На Петра Вериги розбиваються криги.
Масляниця – баламутка: обіцяла масла й сира, та не хутко.
У Великім Пості не ходи в гості.
Неділя
Як неділя, то й сорочка біла.
Середа – по коліна борода.
Середа?.. Нехай не ходить наперед четверга.
Знає пес середу.
Середа – піст, не треба губи мастити.
В середу постив, а кобилу вкрав.
Четвер середу нагнав на леду; як став тащить, аж лід тріщить.
Хто в п'ятницю засміється, той в неділю буде плакати.
Співання в п'ятницю, а снідання в неділю ніколи не минеться.
Чи зна пес п'ятницю! Пес п'ятниці не знає.
Е, вже посуботіло (можна скоромне їсти).
Субота не робота.
Прийшла субота, а за нею вся робота.
Від леду до леду (весна, літо, осінь, зима)
Діду, діду, сій ячмінь!
Кидай сани, бери віз (ніби пташка на весні щебече).
Весна наша – отець і мати: хто не посіє, не буде збирати.
Весна днем красна.
Летить літо, як крилами.
Літом і мале піде, то вробить.
Літом і качка – прачка, а зимою і дівка – смаркачка.
В літі і качка – прачка, а в зимі і Тереся не береться.
Літом старець каже: «На ката хата, нам і на дворі тепло».
Літом – сякий-такий бурянець і хліба буханець, та й ситий чоловік.
Літо на зиму робить.
Діти, діти! добре з вами в літі, а зимувати, то горювати.
Хто в літі гайнує, той в зимі голодує.
Літом ногою, а в зимі рукою.
Зле літом без корови, а зимою без кожуха.
Прийде літо, то є розмаїто; прийде зима, хліба нема, чоботи ледащо і їсти нема що.
Господь золотою різкою свариться. (Як грім з блискавкою, то кажуть так дітям, щоб не пустували).
Бозя свариться.
Бог тримається.
Моргни, моргни моргавко! дам тобі огірок і пуп'янок (казав старець, огірки крадучи уночі).
Дощ іде як відром ллє, а зі стріх