На твердій землі. Улас Самчук
– ви не вилазили з вечірнього одягу, прощалися з відпочинком, а їхали, спішили, засідали, танцювали.
Але цієї епохальної осени я можливо знайшов вихід. Я ж маю, вибачте, власний берліг, як хитрий лис, я замів за собою сліди, я почуваюся ображеним, я напоєний гіркотою цикути[40], я нарешті зрікся світських спокус. Я намірився затверднути в певній формі, набути свідоцтво одруження, занятися збільшенням населення країни і помноження її податків.
До цього суворо виміряного клімату мого серця був не менш суворо допасований мій господарський бюджет. Він був безоглядно підпорядкований диктатурі конечностей, кожний цент мав точно визначене місце, ніякого лібералізму не допускалося. І єдиного, чого я не міг перемогти, це спокуса музики. Я люблю цей солодкий гомін, як іспанець бій биків, а тому, не дивлячись на всі мої анахоретські затії, я не міг зректися настирливої думки набути власний радіоапарат. І не тільки взагалі набути, а набути добрий, найкращий, без огляду на його ціну.
Така ось бачите категорична наглість, і в цьому напрямку я почав негайну акцію. Я вичитав в «Телєграм»-і, що фірма «Юроп Редіо Саплай», при вулиці Бей, мабуть збанкрутована, робить випродаж радіоапаратів марки «Філіпс», яку я знав ще з Европи і мав до неї довір’я, за дуже провокуюче зниженими цінами. При найближчій нагоді їду на вулицю Бей, находжу потрібну фірму, оглядаю апарати, вони мені справді подобались, їх ціни справді доступні, але, керуючись відомою істиною – сім раз відмір, а раз відріж, вирішаю оглянути також і інші цього роду об’єкти, щоб мати повніше уявлення про дійсну суть справи. І випадково, при вулиці Батерст, недалеко схрещення Дандес, натрапляю на невеличку, мабуть, нововідкриту крамничку з симфонічною назвою «Батерст Редіо енд Телевіжен ЛТД», деякі зовнішні ознаки якої дискретно вказували, що її власником міг бути хтось з моїх новоприбулих ланців. Я не помилився. Її власником був не лишень новоприбулий, але й мій земляк і навіть знайомий, дуже симпатичний рудоголовий добродій на прізвище Коваленко, з яким ми інколи зустрічалися, який мав не тільки цю мініатюрну торгівлю найблагороднішими винаходами електронно-музичної техніки, а також майстерню для їх направи.
Ми дуже радо привіталися, а до того, коли він довідався, що я не прийшов збирати на ніяку благородну ціль пожертви, а лишень купити один з його дорогоцінних апаратів, ми стали цілком друзями. Великого вибору не було. Не дивлячись на виключно музичну вивіску, на складі значилось: два холодильники «Леонард», три газові печі «Ґірлей», дві електричні печі «Дженерал електрик» і один єдиний радіоапарат якраз тієї марки «Філіпса», який провокативно займав центральне місце головної вітрини і належав до «духозапираючої краси стилю, довірливого достосування до кожної хатньої обстановки, з надзвичайно багатою гамою звукотонів», як говорилося в газетній рекламі. Що ж до апаратів телевізії, то їх поки що не було, але завжди можна було набути в іншому місці за посередництвом мого благородного земляка.
Я заявив, що, керуючись гаслом «свій до свого по своє», я маю добрий намір позбавити
Цикута отруйна (