Ідеї чистої феноменології і феноменологічної філософії. Книга перша. Загальний вступ до чистої феноменології. Едмунд Гусерль
нижчий шар функціонує як геть інший феномен неінтуїтивного, мабуть, цілком заплутаного й неструктурованого усвідомлення стану речей. Тоді у сфері досвіду відмінність між ясним і правильним судженням сприйняття і будь-яким неясним судженням про той самий стан речей так само полягало б лише в тому, що перше супроводжувалося б «чуттям ясності», а друге – ні.
§ 22. Закид щодо платонічного реалізму. Поняття і сутність
Особливо викликає обурення те, що нас уважають «платонічними реалістами», які розглядають ідеї або сутності як предмети й приписують їм, як іншим предметам, (справжнє) буття, а також, корелятивно із цим, схоплюваність в інтуїції – так само, як і чогось реального. Тут не має йтися про той, на жаль, такий поширений тип поверхових читачів, які приписують автору свої власні, цілковито чужі йому поняття, аби потому з легкістю вичитувати абсурдність із власних уявлень[20]. Якби предмет і реальне, дійсність і реальна дійсність означали те саме, то розуміння ідей як предметів і дійсності, звичайно, було б «платонічним гіпостазуванням». Однак якщо вони чітко розрізняються, як це було зроблено в «Логічних дослідженнях», якщо предмет визначається як дещо, отже, наприклад, як суб’єкт істинного (категоричного, стверджувального) вислову, то який тут ще може залишатися привід для критики – окрім того, що випливає з темних передсудів? Загальне поняття предмета я також не винайшов, а лише відтворив те, яке вимагають всі чисто логічні речення, і водночас указав на те, що воно є принципово необхідним і до того ж визначальним для загальної наукової мови. І в цьому сенсі звукова якість «до», яка у звукоряді є окремим числовим членом, або число «2» у числовому ряді, фігура «коло» в ідеальному світі геометричних фігур, будь-яке речення у «світі» речень – коротко, чимало ідеального є «предметами». Сліпота до ідей є певним видом сліпоти душ, які через передсуди стали нездатними переводити в поле судження те, що мають у полі споглядання. Насправді всі так би мовити і надалі бачать «ідеї» та «сутності», оперують ними в думці, навіть висловлюють судження про сутності – але відмовляються від них із власних теоретико-пізнавальних «позицій». Очевидні даності – терплячі, вони дозволяють теоріям заперечувати себе, але залишаються тим, чим вони є. Теорії мають стосуватися даностей, а теорії пізнання мають розрізняти їхні засадові види й описувати їхні властиві сутності.
Передсуди роблять на диво невимогливими щодо теорій. Сутності, а отже, споглядання сутності (ідеації) не може бути, тож там, де загальне мовлення цьому суперечить, мусить ітися про «граматичні гіпостазування», яким не можна дозволяти вести себе до «метафізичного». Фактично наявними можуть бути реальні психічні процеси «абстракції», пов’язані з реальними переживаннями досвіду та уявленнями. Згідно з цим тепер старанно конструюють «теорії абстракції» і психологію, що хизується досвідом, тут, як і в усіх інтенційних сферах (які зрештою і є головними темами психології), збагачують
Навіть доброзичлива полеміка щодо «Логічних досліджень» і моєї статті в «Логосі», на жаль, великою мірою відбувається на цьому рівні (Гусерль має на увазі статтю «Філософія як строга наука», яка вийшла друком 1911 року в часописі «Логос». –