Рілла з Інглсайду. Люси Мод Монтгомери
Сьюзан, все намагаючись дорікнути кузині Софії. Але Рілла почувалася ображеною. Мала дівчинка! Справді! Вона вибігла з кухні, вражена в самісіньке серце. Наступного разу вона не спускатиметься вниз, аби показатися Сьюзан… Сьюзан, яка вважає, що до шістдесяти ти не дорослий! А ще та жахлива кузина Софія з її шпигачками про веснянки й ноги! Яке діло цій старій… старій каланчі базікати, що в кого довге й худе? Рілла відчула, як вітром здуло все задоволення, її вечір затьмарено й зіпсуто. У неї на зубах залишилася оскома, вона могла тільки сидіти й плакати.
Проте згодом хороший настрій повернувся, і вона вже прямувала з веселою юрбою на зустріч вогникам Чотирьох Вітрів.
Блайти залишили Інглсайд у полоні меланхолійної музики завивань собаки Понеділка, якого закрили в сараї, аби він не став нежданим гостем на танцях. Вони забрали Мередітів з села, а інші приєдналися до них на шляху до гавані. Мері Венс, вбрана в блискучий голубий креп з мереживною накидкою поверх сукні, вийшла з воріт панни Корнелії й приєдналася до Рілли та панни Олівер, що йшли разом і привітали її не надто тепло. Ріллі не подобалася Мері Венс. Вона так і не забула того принизливого дня, коли Мері гналася за нею через усе село й дражнила сухою тріскою. Правду кажучи, Мері Венс не була надто популярною, проте їм подобалося її товариство – у неї був такий гострий язик, що від того перцю, який вона додавала до розмови, важко було втриматися.
– Мері Венс – то наша звичка, ми просто не можемо піти без неї, навіть якщо страшенно на неї розлючені, – якось зауважила Ді Блайт.
Натовп розбилися на пари. Джем, звісно ж, йшов поряд з Фейт Мередіт, а Джеррі Мередіт з Нан Блайт. Ді та Волтер простували разом, поглинуті конфіденційною розмовою, чому Рілла дуже заздрила.
Карл Мередіт йшов з Мірандою Прайор, радше щоб насолити Джо Мілгрейву. Усі знали, що Джо дуже вже подобалася вищезгадана Міранда, але через свою сором’язливість він не міг до неї підступитися. Джо міг би зібрати всю свою хоробрість в кулак і пройтися з Мірандою, якби ніч була темна, але тут, при місячному світлі, він не наважувався. Відтак хлопець плентався за процесією й думав, що залюбки сказав би Карлу Мередіту те, що не можна людині висловити[8]. Міранда була донькою Вусаня-з-місяця. Татова непопулярність на неї не поширилася, але й вона не надто далеко втекла. Бліде, звичайнісіньке маленьке створіння, що звикло нервово хихотіти. У неї було сріблясте світле волосся, очі, як дві порцелянові блакитні орбіти, так, наче її ще в дитинстві до смерті налякали, а вона так і не оговталася. Вона б краще пройшлася з Джо, аніж з Карлом, з яким їй не було надто затишно. Та й це почесно йти поруч з хлопцем, що вчиться в коледжі та ще і є сином пастора.
Ширлі Блайт прямував з Юною Мередіт, обоє простували мовчки, така вже в них була натура. Ширлі – шістнадцятирічний хлопчина, спокійний, чуйний, задумливий, жартівливий. Він все ще був «маленьким смуглявим хлопчиком» Сьюзан. У нього було русяве волосся, карі оченята й чиста загоріла шкіра. Йому подобалося йти з Юною Мередіт, адже вона ніколи
Цитата з Біблії: «чув він слова невимовні, що не можна людині їх висловити», використано переклад І. Огієнка (