Фауст. Иоганн Вольфганг фон Гёте
rel="nofollow" href="#n_23" type="note">[23]
Його бояться
Всі ваші зроду.
Чому ж це ти наїживсь так?
Виплід триклятий!
Вмієш читати
Ім'я несказанного,
Чудом зачатого,
За нас розп'ятого,
В віках осіянного?
Де ж він? За піччю он,
І вже вироста, як слон,
Заповнює весь покій,
Хоче узятись туманом…
Спускайся униз мерщій!
Падай ниць перед паном!
Бачиш, мої не марні [у виданні Фоліо 2003 р. – «марнії»] погрози,
Спалять тебе святії грози!
Не змушуй же
Вогонь троїстий лити![24]
Не змушуй же
Щонайсильніших чар ужити!
М е ф і с т о ф е л ь
(виступає, коли туман розійшовся, з-за печі в одязі мандрованого схоласта)
Що тут за шум? Чим можу вам служити?
Ф а у с т
Так ось хто в пуделі сидів!
Мандрований схоласт[25]! Оце так насмішив!
М е ф і с т о ф е л ь
Вітаю вас, великовчений муже!
Од ваших чарів впрів я дуже.
Ф а у с т
Як звешся ти?
М е ф і с т о ф е л ь
Як дивно запит цей
Від того чуть, хто зневажає слово
Й, не звикши мислить поверхово,
Зглибляє дійсну суть речей.
Ф а у с т
Таких, як ти, відома суть —
Аж світиться крізь пóкрив назви;
Пізнаєтесь усюди враз ви,
Коли «лихими» вас «спокусниками» звуть.
Ну, добре, хто ж ти є?
М е ф і с т о ф е л ь
Я – тої сили часть,
Що робить лиш добро, бажаючи лиш злого.
Ф а у с т
Це загадка! Розгадку ж хто подасть?
М е ф і с т о ф е л ь
Я – заперечення усьóго!
Бо всяка річ, що постає,
Кінець кінцем нічим стає,
І жодна річ буття не гідна.
А все, що ви звете гріхом,
Чи згубою, чи просто злом, —
Ото моя стихія рідна.
Ф а у с т
Ти кажеш, що ти – часть, а сам з'явивсь цілком.
М е ф і с т о ф е л ь
Мені чужа зарозумілість.
Це ж тільки ви з своїм дурним світкóм
Себе вважаєте за цілість.
Я ж – часть од часті лиш, що перше всім була,
Частинка тої тьми, що світло привела,
Те світло гордеє, що хочеться йому
З одвічних володінь прогнати матір-тьму.
Та це йому не вдасться – шкода сил,
Воно навік приковане до тіл:
Од тіл тече, в тілах лише прекрасне,
Тілами лиш спиняється в ході,
А пропадуть [у виданні Фоліо 2003 р. – «згинуть»] ті тіла – тоді
Й воно разóм з тілами згасне.
Ф а у с т
А, ось до чого ти згодивсь!
Велике знищить – неспромога,
Так ти з маленьким заходивсь.
М е ф і с т о ф е л ь
Та