Циганка за мільйон. Окса Фом
пішов, а Тасарла продовжувала дивитися йому у слід і молитися, щоб він не виконав свою погрозу.
Трохи пізніше дівчина повернулася до спостерігання. Якщо пощастить, то можливо Петро Шушков взагалі не приїде у їхнє село. Як-не-як час стрімко плинув, наближаючись до вечора.
Розділ 3.0
Тасарла вперто продовжувала стояти на балконі та чекати на нового барона. Але в якийсь момент вона настільки пірнула у власні думки, що не помітила, як на горизонті з’явилося декілька автівок. Проте вже в наступну мить вся її увага сконцентрувалася на новенькій тойоті, що їхала першою у колоні.
Дякуючи Чендеру та його колекції раритетних авто Тасарла добре розбиралася в марках автомобілів. Проте їй на відміну від брата подобалися сучасні передові моделі.
Саме такою була автівка Петра Шушкова. Дивно, але Тасарла не мала сумнівів, що він сидить у першій машині й точно не у якості пасажира. Чоловіка видавала манера керування. Дика, швидка, неприборкана… Вона була такою, як і сам водій. Так, саме таким за плітками та чутками поставав перед нею майбутній наречений.
Відстань між ним та будинком швидко зменшувалася, і Тасарла зрозуміла, що Петру вже кортить побачити нову власність, яка так вдало потрапила у руки.
В самому ж будинку життя бурлило. Навіть будучі на балконі онука барона чула метушню, кроки, обривки фраз… На порозі вже з’явилася делегація на чолі з Димідовим. Вони чекали на нового господаря з привітними посмішками на вустах.
Тасарла тільки мазнула по ним поглядом і знову повернулася до спостерігання за автівкою, що вже зменшила швидкість і збиралася подолати останню перешкоду – великі розчинені ковані ворота, за якими височів будинок барона. Зі свого пункту спостереження дівчина бачила набагато більше, ніж бачили пихаті делегати.
Й тут, на повороті, ніби відчувши сміливий й неприязний погляд онуки барона Петро відволікся від керування й заглянув прямісінько у її шоколадні, трохи розширені очі.
Від несподіванки дівчині довелося відступити на декілька кроків.
Те, що Тасарла тільки-но побачила ніяк не могло бути правдою. Це був він! Той самий гаджо про якого вона мріяла ночами; той самий, якого увесь цей час уявляла на місці власного нареченого.
А доля виявляється ще та жартівниця! Це ж треба так дати їй у лоба тими самими нездійсненними дівочими мріями. Тасарла не вірила, що це все відбувається насправді. Довелося навіть декілька разів вщипнути себе, щоб перевірили чи не сон весь сьогоднішній день. Ні, все відбувалося насправді. І поки онука барона приходила до тями, молодий чоловік заглушив мотор й вийшов з автівки.
Тасарла затиснула рот тремтячою рукою. Ні, Петро Шушков не може бути тим самим чоловіком, з неймовірним татуюванням на лопатках. Не може! Та це й не він! Он яке обличчя суворе. Аквамаринові очі, що так вразили її дев’ять років тому, зараз ніби льодом покрилися й виглядали холодними й неживими. Від його пронизливого погляду Тасарлі знову захотілося відступити назад.
Той