Циганка за мільйон. Окса Фом
про нього знаєш?
– Еее… Ну, знаю, що він володіє шоколадною фабрикою… Мабуть, гарно стоїть на ногах, звідти й гроші.
– А те що він не вагаючись убив кращого друга, знаєш?
Від несподіванки Тасарла знову зупинилася й на цей раз присіла на ліжко.
– І його не посадили за це?
– Ні! Тож думаю він не тільки у виробництві шоколадок та цукерок замішаний, а ще й в криміналі. Звідти й такі статки. А ти очі видряпаю… очі видряпаю… Будь обережною насамперед.
– Тобто ти вважаєш, що я повинна без зайвих слів залишити свій дім, табір… та зникнути?
– Ну, можливо він не буде вимагати твого від’їзду. Ти ж йому нічого не зробила.
Зненацька почувся стук у двері й на порозі з похмурим обличчям з’явилася Зара.
– Тасарла, тебе кличуть у кабінет.
– Все так погано? – Відразу ж запитала онука барона, розуміючи, що дівчина підслуховувала.
– Надія є.
– Сподіваюся це правда, Зара?
– Так, але тільки якщо Тасарла погодиться на поставлені умови. Будь ласка, подумай про нас всіх, коли будеш приймати рішення, – звернулася дівчина до онуки барона.
Тасарла нічого не розуміла. До чого тут вона? Проте Зара вже тягнула її до потрібних дверей, не даючи змогу привести думки у порядок.
– Моя перлина, – промовив барон, коли дівчина зайшла у кабінет. – Проходь. У цих людей до тебе є декілька запитань.
Серце дівчини опинилося в п’ятах, але вона вперто підійняла підборіддя й зачинила за собою двері.
– Тасарла, скажіть, будь ласка, чи знали ви про те, чим займається ваш брат? – запитала жінка – юрист, коли дівчина сіла на стілець.
Звісно ж знала, але про це не знав барон, і давши зараз правдиву відповідь вона могла лише нашкодити.
– Ні, не знала.
– Тож ви ніколи не брали участь у пограбуваннях?
Від цих запитань у дівчини по хребцях мороз пішов. А що буде, якщо ці люди зараз дістануть з портфеля знімки на яких вона викрадає кольє? Ні, це абсурд. Минуло стільки часу…
– Ні, не приймала, – на власний страх і ризик промовила циганка.
– Моя дівчинка з іншого тіста, – впевнено промовив барон, захищаючи свою улюбленицю.
Тасарла відповіла барону ніжною посмішкою.
– Ну, якщо це правда…
– Це правда, – перебив Роман Карачай.
– …тоді у нас є для вас пропозиція, – завершила попередню фразу жінка-юрист. – Ми розуміємо, що цигани невдоволені тим рішенням, що запропонував Димідов вашому дідусю. Також ми розуміємо, що через зміщення барона можуть розпочатися безглузді сутички. Тому повністю віддати владу в руки незнайомого циганам чоловіка не можемо…
– Ми з бароном залишимося у таборі? – Запитала Тасарла.
– Ні, моя перлино, ти залишишся у таборі, – промовив дідусь, – але тільки у якості дружини Петра Шушкова.
Від