Пьесы на украинском языке. Собрание пьес в 18 книгах. Кн. 18. Валентин Красногоров
ЗІНОВІЇВНА… Ваш Гриша. Тільки що примчав на таксі í сидить у мене в кабінеті.
НАДЯ. Де ж він пропадав?
ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… Якась безглузда історія. Наскільки я розумію, автобус зламався, водія í оркестр забрали в міліцію… Або щось у цьому роді. А після міліції йому довелося відвозити додому батька, тому що… (Глянувши на Антоніну Прокопівну, вважає за краще не продовжувати.) Загалом, Гриша сам все вам розповість.
ВІРА. Він п'яний, звичайно?
ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… Ні, анітрохи.
ВІРА. Що ж він сюди не йде?
ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… Соромиться.
ВІРА. Треба ж, який совісний. Лариса, обов'язково дайте йому анкету, нехай напише, яким він представляє своє з Надею світле майбутнє.
МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. А Палац ще працює?
ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… Закритий.
Всі переглядаються. Марія Миколаївна полегшено зітхає í посміхається.
Що будемо робити, Надя?
НАДЯ. (Утомлено.) А є варіанти?
ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… Ви можете відмінити реєстрацію, можете перенести її на інший день. Але якщо хочете, ми зареєструємо вас прямо зараз.
НАДЯ. (Піднявши очі на Зінаїду Зіновіївну.) Але ж Палац закритий…
ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… Але співробітниці ще не пішли. Вони чекають.
НАДЯ. Чого?
ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… Вашого рішення. Подумайте, порадьтеся з родичами, поговоріть з нареченим. Не поспішайте, справа відповідальна.
ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА. прямує до виходу, але її зупиняє ОЛЕНА.
ОЛЕНА. ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА., я подумала – а може, дійсно поки не подавати заяви? Місяць можна й почекати.
ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… От í розумниця. Краще почекай. (Проходить у свій кабінет, сідає біля пульта.)
ГОЛОС. Ну що?
ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… Почекаємо, рідні мої, що робити…
ГОЛОС. Ми розуміємо… Ой, що вдома буде! Адже скільки разів вже затримувалися. Чоловік подумає, я роман завела.
ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… Нічого, більше любити буде.
ГОЛОС. Якщо розлучимося, ви вже мене по знайомству з ким-небудь зареєструйте.
ЗІНАЇДА ЗІНОВІЇВНА… Не бійся, одну не залишимо.
У кімнаті.
НАДЯ. Тільки нічого мені не говоріть.
ВІРА. Надя…
НАДЯ. (Затискуючи вуха.) Досить! Не починайте все з початку!
МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Що з тобою, Надійко?
НАДЯ. (Стримуючи сльози.) Цілий день… Одна проти всіх… Я більше не можу… Невже ви не розумієте? Í це ви, найближчі мені люди?
ВІРА. Значить, ти все-таки вперлася на своєму?
НАДЯ. Чого б варто було моє рішення, якби воно змінилося за кілька годин? По-вашому, якщо чоловік помилиться або проявить слабкість характеру, треба кожного разу його кидати?
ВІРА. А що ж, щоразу прощати? Дивись, не витримаєш.
НАДЯ. Í що ти можеш сказати про Гришу поганого? Що він здатний оступитися, що в ньому немає ще чоловічої твердості характеру? Що він надто прив'язаний до свого оркестру, де всі старші за нього, í що він занадто часто танцює під їхню музику?