Купальниця. Галина Вдовиченко
поступово тануть, Кароліну огортає сумнів, який через півгодини переходить у відчай. Чи не забагато вона собі нафантазувала?…
З книгарні виходить хлопець. В руках у нього – листівка та мистецький альбом, на обкладинці написано «Катерина Білокур», решта слів затулені рукою. Подарунок для когось. Хлопець кидає на Кароліну погляд.
– Добрий день, – озивається вона.
Хлопець здивовано пригальмовує, злегка повертає голову вбік, перевіряє, чи, бува, за ним ніхто не йде. Бо до кого ж вітається ця сонячна дівчина з пишним волоссям?
– Добрий день, – повторює вона.
– Добрий день, – відповідає хлопчина.
– Можливо, варто гарно запакувати? – провадить Кароліна (якщо листівку купив, це точно подарунок). – За двадцять гривень зроблю, як за двісті.
Хлопець усміхнувся, поліз до кишені, витяг двадцятку.
– Остання. Додому пішки піду.
– Першому покупцеві – знижка. Мінус дві гривні.
– Тоді поїду, – усміхається хлопець. – Це наша група скинулась, викладачці даруємо, куратору. Вона живопис любить.
Альбом лягає на прилавок. На обкладинці – дві дівчинки з лійками в руках, поливають буйні зарості квітучих півоній. Довгий рулон паперу опиняється поруч: на малюнку – яскраві пуп’янки півоній серед зеленого листя. Є інший малюнок – суцільне густе плетиво з зеленого листя; але той, із нерозквітлих півоній, видається більш доречним. Не так вправно, як хотілось, а все ж запакувала подарунок. Перетягнула щільною зеленою ниткою.
– Ось сюди згодом вставите листівку, коли підпишете, – показала.
Легкий зелений пучечок погойдувався від рухливого повітря, вивершував квіткою святкову композицію. Першою на рахунку Кароліни. Вона залишилась задоволена роботою, хлопець – теж.
Але більше ніхто не підходив. Кароліна шаруділа папером, розкручувала й закручувала шворки на котушках. Вона вирішила, що на рух люди реагуватимуть краще, аніж на непорушність. У нападі вимушеної бездіяльності зробила з яскравих ниток кілька розбурханих хризантем. Народ кидав похапливі погляди в її бік і біг далі.
– Скільки коштує коробку папером обгорнути?
Незчулася, як біля ятки опинилась жінка з коробкою, на коробці – фото електрогрілки.
– Таку коробку – гривень п’ятнадцять.
– У-у-у-у, – здивувалась жінка. – Я думала три гривні.
Кароліна не відповіла, хоча й хотіла сказати, що найдешевший аркуш обгорткового паперу коштує утричі дорожче.
– У вас немає таких маленьких шабатурок для дрібних подарунків?
На долоні дівчини – пластикові кульчики на дротяних гачках, на кожному кульчику, чорним по білому, намальований скрипковий ключ та ноти.
«Будуть», – подумала Кароліна, а вголос сказала:
– Я гарно запакую, у прозорий мішечок. З такою стрічкою з п’яти ниток.
– А-ааа, тіпа нотний стан! – дівчині сподобалась пропозиція. – Сьогодні – Олени! Іменини моєї молодшої сестри Олени, я їй хочу сюрприз зробити.
Щодня у людей свято, думала Кароліна, щодня, навіть коли