ІНСОМВІТА. Психологічний трилер з елементами детективу. Олександр Дан
розмірковував він, роздивляючись присутніх. – Арабам? Ні. Гроші вони перерахували до банку, рахунок також перевірено, там усе гаразд. Від роботи з готівкою вони одразу відмовилися. Тут усе чисто. Московити? Діаманти тут. Усе ретельно перевірено заздалегідь. До того ж проведено подвійну перевірку відповідності каменів сертифікатам. Пан Зімме вчора в ресторані захоплювався якістю діамантів. Він говорив, що кожен камінь щонайменше на п'ятдесят відсотків коштує дорожче, ніж пропонують московити. Цей гемолог, Коне, теж надійний фахівець. Його знайшли самі араби і перевірили. Тут теж начебто все чисто».
Але Роберт розумів, що якщо пана Зімме отруїли, то його хвороба і заміна гемолога – це ланки одного ланцюга. Усе то дуже підозріло. Адже пункт про п'ять відсотків штрафу за порушення строків – це вимога саме з боку московитів, з боку продавця.
Роберт ще раз оглянув кімнату. Усі спокійно розмовляли і чекали, коли гемолог закінчить свою роботу.
Роберт уважно подивився на гемолога, і зненацька його осінив божевільний здогад, але це треба було перевірити так, щоб усе виглядало природно.
Він підійшов до Коне і спитав на бамбара17:
– E be moun fo, a kani?18 – Роберт вирішив запитати саме на бамбара, якою Тревор з його сновидінь володів досконало. Ніколи йому ще не доводилося користуватися цією мовою, але якщо Коне той, за кого себе видає, то він мусить його зрозуміти. У Конакрі на бамбара говорять майже всі поруч із французьким, а в провінції і поготів.
Але Коне не відповів. Він тримав у руках великий круглий діамант і вдавав, що не чує Роберта.
– A be dioli soro sissan?19 – ще раз голосно спитав Роберт і впритул підійшов до Коне.
Гемолог спантеличено мовчав, зосереджено вдивляючись у діамант крізь лупу, наче нічого й не відбулося.
Араби звернули увагу на збентеження гемолога і замовкли. Чехи, очевидно, занервували, а один із них, піднявши слухавку, швидко вийшов із кімнати.
До кімнати одразу ж увійшов банківський офіцер. Він запитав Роберта, що трапилося.
Роберт стояв і дивився на Коне, чекаючи відповіді на свої запитання, але Коне мовчав. Він роздивлявся той самий діамант, навіть не розглядав, а прикипів до нього поглядом і, здавалося, навіть не дихав.
Тишу порушив чех. Він з властивим чехам акцентом невпевнено сказав:
– Усе добре. Побачивши діаманти, у людей іноді не витримують нерви. Великі гроші, велика нервозність.
Мехмет підійшов до Роберта і поцікавився, що трапилося.
Роберт подивився на шейха, потім на Мехмета і відповів арабською:
– Ні, не добре, панове. Ця людина не той, за кого себе видає. Він не гвінеєць. І навряд чи він пан Коне. Мені тільки що доповіли, що нашого гемолога, пана Зімме, було отруєно.
Шейх кивнув, і один з його охоронців підійшов упритул до чеха, а інший – до гемолога. Банківський офіцер по рації викликав службу безпеки банку. Розгублений Коне з рясно зіпрілим чолом озирнувся і тремтячими руками приречено опустив камінь до металевої
Бамбара (Bamanankan) – мова народу бамана, Західна Африка. Належить до мовної сім’ї манде.
E be moun fo, a kani? (Bamanankan) – Як ви гадаєте, каміння гідне?
A be dioli soro sissan? (Bamanankan) – Скільки, насправді, може коштувати цей камінь?