Казки про дивних. Ренсом Ріггз
в мене є для вас добра й погана новина, – промовила служниця. – Погана в тому, що ваша мати повідомила всім про вашу наглу смерть.
Зачувши це, принц застогнав і заголосив, а на голові в нього миттю стали рости драглисті ріжки. Тож тепер уже й голова його помалу перетворювалася на слимачу.
– Чекайте! – вигукнула служниця. – Є ж іще й добра новина!
– О, так, й я забувся, – шморгнув носом принц, але ріжки рости перестали. – Що за новина?
– Се принцеса франкенбурзька, – представила служниця.
Принцеса виступила наперед, у коло світла, і принцовим очам уперше відкрилася її казкова врода.
– Ви принцеса? – затинаючись, промовив він, а очі в нього стали круглими від подиву.
– Саме так, – підтвердила служниця. – І вона прийшла порятувати вас.
Принц був у захваті.
– Це ж неймовірно! – вигукнув він. – Як?
Ріжки зіщулилися, вросли назад у голову, а в тубоподібній масі тіла вже почали виокремлюватися руки й торс. Отак просто він знову обертався на людину.
– А ось як! – сказала принцеса й випустила струмінь їдкої отрути на замок принцової темниці. Метал засичав і задимів, топлячись.
Принц наполохано відсахнувся.
– Хто ти? – спитав він.
– Дивна, як і ти, – відказала принцеса. – Коли батько довідався, що я приховую, то зрікся мене й теж запроторив у вежу. Я чудово розумію, що ти відчуваєш!
І поки вона говорила, у роті в неї миготів роздвоєний язичок.
– А твій язик, – спитав принц. – Це теж ніби… те, що з тобою не так?
– Так, а ще ось, – і принцеса вийняла руку з рукава сукні та показала йому луску на спині.
– Ясно, – голосом, що знову повнився скорботи, мовив принц. – Так я і знав, що це все занадто добре, аби бути правдою.
По його щоці скотилася сльозина, і руки стали зникати, знову зливаючись із торсом у драглисту масу слимачої плоті.
– Чому ти засумував? – не розуміла принцеса. – Ми ж чудова пара! Разом ми покажемо нашим батькам, що з нами можна одружитися, що ми не виродки. Ми об’єднаємо наші королівства й одного дня, можливо, посядемо законні місця на троні.
– Та ти з глузду з’їхала! – заволав принц. – Як я можу полюбити таку, як ти? Ти ж огидне потворище!
Принцесі відібрало мову.
Вона вухам своїм не вірила.
– Ох, як же це принизливо! – голосив і схлипував принц-слимак. На голові в нього вискочили ріжки, обличчя щезло, і від п’ят до маківки він став слимаком, що дрижав і постогнував, силкуючись кричати без рота.
Принцеса та її служниця відвернулися, борючись із блювотними позивами, й покинули невдячного принца гнити в темниці.
– Ну все, годі з мене принців, – промовила принцеса, – як дивних, так і звичайних.
І знову вони перепливли Великий водоспад, перетнули Безжальну пустку й повернулися у Франкенбург, а там з’ясувалося, що королівство воює з Ґалатією та Фризією, які об’єдналися й пішли на франкенбуржців війною. Короля скинули з трону й запроторили за ґрати, а фризійці посадили управляти