Військо Української революції 1917–1921 років. Євген Пінак
військ (реорганізовані у три армії – разом понад 8 тисяч вояків) зустрілись під Бахмачем і під об’єднаним командуванням М. Муравйова рушили на Правобережну Україну.
Вже 16 (29) січня більшовицькі війська розбили біля станції Крути український загін, створений з юнаків[28] київських військових шкіл, і «Помічний курінь Січових Стрільців» – переважно з київського студентства. Поширена легенда про «300 розстріляних під Крутами студентів» не відповідає дійсності – переважній більшості українських вояків вдалося відступити, і лише близько 45 вояків, що відстали (у тому числі близько 27 юнаків), були розстріляні біля станції (загальні втрати українських частин сягали від 127 до 146 осіб – проти близько 300 у більшовиків)[29]. Однак після Крут шлях з північного сходу на Київ для більшовиків було відкрито. А наступного дня після бою під станцією Кононівка більшовики змусили відступити й Гайдамацький кіш, відкривши шлях до Києва і з південного сходу.
Тим часом місцеві більшовики та збільшовичені війська захопили владу в Кривому Розі (9 (22) січня), Херсоні (18 (31) січня), Єлисаветграді (нині Кропивницький) (15 (28) січня) та Одесі (16 (29) січня), а збільшовичені війська Південно-Західного Фронту (переважно із ІІ Гвардійського та І Туркестанського корпусів) на початку січня розпочали наступ на Київ із заходу.
Але нещастя української влади на цьому не скінчились – 15 січня 1918 р. у Києві розпочалося збройне повстання, яке підняли місцеві більшовики. Основними центрами повстання стали робітничі райони: Деміївка, Шулявка і Поділ, а також Головні залізничні майстерні і Київський арсенал. Хоча за допомогою перекинутих з фронту частин уже 4 лютого після важких боїв повстання вдалося придушити, воно дало можливість військам Муравйова майже безперешкодно підійти до міста. Після трьох днів упертих боїв та безприцільного артилерійського обстрілу червоними 26 січня (8 лютого) 1918 р. українські війська залишили столицю УНР.
Після залишення Києва у ніч проти 27 січня у містечку Ігнатівка (нині – місто Ірпінь) відбулася реорганізація українських військ, внаслідок якої рештки частин звели в Окремий Запорозький загін під командуванням генерал-майора К. Прісовського. Лише Гайдамацький кіш Слобідської України та 1-й курінь Січових Стрільців залишились окремими частинами[30]. Крім цих військ УНР могла розраховувати на залишки українізованих військ (зі складу І Українського та ХІ армійського корпусів) та окремі українські загони, що діяли проти збільшовичених військ з фронту. Всього українські війська нараховували близько 3,5–4 тисяч багнетів і шабель.
Українська делегація в Бресті
Австро-угорські війська входять до Кам’янця-Подільського після підписання Берестейського договору
Поразки українських військ і поширення більшовицької влади в Україні зумовили необхідність остаточного
Термін «юнак» відповідав російському терміну «юнкер».