Військо Української революції 1917–1921 років. Євген Пінак
тимчасова форма одягу. Насправді знов-таки йшлося про нові знаки розрізнення на російському однострої, причому єдиним справжнім нововведенням було запровадження сукняних «наплічників» (погонів) блакитного кольору розміром 3/4 вершка по верхньому краю і 1 ¼ вершка по нижньому краю, обшитих жовтим кантом, які мали носити всі козаки «без ріжниці становища». При цьому для військовиків частин російської армії Українського фронту і тилу зберігалися погони російського зразка. Також у наказі по Військовому Генеральному Секретарству УНР від 28 грудня 1917 р. ч. 105 фактично дублювалися у скороченому вигляді положення наказу Військового Секретарства від 17 грудня 1917 р. № 74 про встановлення «наугольників» і шевронів та містилося доручення Головному управлінню постачання організувати виготовлення наплечників та петлиць і якнайскоріше забезпечити ними всі українські частини[55].
Можна стверджувати, що накази про встановлення нових знаків розрізнення вдалося довести не до всіх частин. Наприклад, С. Левченко згадує, що під час перебування в І Українському корпусі у Вінниці під Різдво 1917 р. надійшов наказ, яким приписувалося нашити срібні галуни на рукавах[56]. Напевне, йдеться про наказ Військового Секретарства від 17 грудня 1917 р. № 74. Натомість В. Савченко, розповідаючи у статті «Український рух у російських частинах у 1917 та 1918 рр.» про українізацію 4-тої стрілецької залізної дивізії XL корпусу (Румунський фронт), підкреслює, що 14-й стрілецький залізний полк першим з-поміж інших полків дивізії надягнув «українські військові відзнаки», а саме жовто-блакитні погони та кокарди тих самих кольорів[57]. Зате наказ по Київському кадетському корпусу від 4 січня 1918 р. № 14 встановлював жовто-блакитну стрічку під кокардою на шапці, погони (цікаво, що жовтий кант було названо гренадерським), «наугольники», шеврони, синьо-жовті кокарди[58].
Військовики 1-го куреня Січових Стрільців, весна 1918 року. Добре видно «наугольники» на комірі та шеврони за посадами на рукавах
О. Жуковський (перший ліворуч) на параді. Добре видно блакитні пов’язки на рукавах
На завершальному етапі війни з радянською Росією українське військове керівництво почало вживати заходів щодо уніфікації форми одягу та знаків розрізнення.
5 березня 1918 р. виконуючий обов’язки Військового Міністра О. Жуковський наказом Військовому Міністерству Української Народної Республіки (ВМ УНР) № 52 до «вироблення Новоі форми» встановив для всіх співробітників міністерства, а також військовиків Київського гарнізону, носіння на лівому рукаві блакитної «перевязі» (пов’язки), на яку старшина мала право нашити срібний галун 1 вершок завдовжки і 1 см завтовшки [документ № 1-2-4][59]. У наказі ВМ УНР від 9 березня 1918 р. ч. 63, яким заборонялося носіння російських погонів, було
ЦДАВО України. – Ф. 1076. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 30–30 зв.
ЦДАВО України. – Ф. 1076. – Оп. 1. – Спр. 11. – Арк. 28.