Військо Української революції 1917–1921 років. Євген Пінак
rel="nofollow" href="#n_61" type="note">[61]. У спогадах одного з її випускників формі одягу і знакам розрізнення присвячено такі рядки: «Обмундурування старшин було власне. Відзнак ще військове міністерство не опрацювало як і уніформу і тільки рід зброї мав відріжнятися широким лямпасом на штанях: в піхоті синім, кінноті жовтим, арматі червоним і т. д. На кашкетах був прийнятий для ношення Київський герб (Архистратиг Михаїл). Так проблєматично виглядав зовнішній бік справи»[62].
У цитованому уривку привертає увагу згадка про носіння на кашкетах «Київського герба». Очевидно, йдеться про кашкетний знак (часто його називають кокардою, що є неточністю) у вигляді «французького» щита[63] з жовтого металу, вкритого синьою фарбою, із зображенням Архистратига Михаїла з пломеніючим мечем і прямокутним щитом, на якому зображено лева. Над фігурою Архистратига – Тризуб[64]. Існував також варіант у вигляді овалу. Поєднання зображень Архистратига Михаїла і лева, що відображало соборність українських земель, було характерним для символіки Українських Січових Стрільців. Цілком можливо, що знак початково розроблявся спеціально для військовиків 1-го куреня Січових Стрільців, а надалі поширився на все військо. На жаль, обставини появи цього кашкетного знака достеменно не з’ясовано, але можна стверджувати, що з’явився він не раніше ніж у березні 1918 року.
27 березня 1918 р. Військовий Міністр О. Жуковський затвердив опис похідної форми Української Армії, який було оголошено наказом ВМ УНР від 1 квітня 1918 р. ч. 142 [документ № 1-2-6][65]. Основним кольором її предметів (однакових для всіх категорій військовиків) було визначено захисний. Встановлювалися, зокрема, «картуз» (кашкет) англійського зразка, «сива» шапка зі шликом, френч (англійського крою), штани (крою галіфе) і шинель «давнішнього» (тобто російського) крою, але з рівним широким хлястиком із нашитими на ньому чотирма ґудзиками кольору матерії.
Військовики 1-шої Української дивізії. З колекції В. Подгорного
Військовики 1-шої Української дивізії
Знаки розрізнення державної належності (зокрема кокарда) в описі не згадуються. Рід зброї визначався кольором кантів і ромбоподібних петлиць (сукняних для козаків, оксамитових для отаманів та старшини) на френчі, лампасів на штанах, шлика на шапці, а також «малюнками зброї» (тобто емблемами) на петлицях. Для піхоти приборним кольором було обрано блакитний, для кінноти – жовтий, для інженерних військ – чорний, для «гарматників» (тобто артилерії) – червоний, для співробітників усіх штабів – малиновий. Старшини, які закінчили академію Генерального штабу, мали носити канти білого кольору. Емблеми родів зброї встановлювалися такі: піхота – схрещені рушниці, кіннота – схрещені шаблі, артилерія – «бомба», інженерні війська – «свій інженерний знак». Як випливає з опису, емблеми піхоти та кінноти залишилися такі самі, як на тимчасовій
Щити такої форми використовувалися в міській геральдиці Російської імперії.
Зображення див.:
ЦДАВО України. – Ф. 1076. – Оп. 1. – Спр. 11. – Арк. 104–105. Публікації наказу: Наказ про походну форму української армії. 1 квітня 1918 року. № 142 // Вістник Ради Народніх Міністрів Української Народньої Республіки. – 1918. – № 16. – С. 3; Військово-Науковий Вістник Генерального Штабу У. Н.Р. – 1918. – Ч. 1. – С. 54–55.