Козацьке братство. Частина 2. Гетьман Шульга. Игорь Тихоненко
твого дотику квіти розквітають.
Від твого голосу зірки в небі сяють.
Як тебе не бачу, душа відлітає.
А твоя поява життя позвертає
Все мовчки, слухали Голованя. Тітка Горпина піднялася і весело промовила:
– Досить сумувати. Гайда в двір танцювати. А ну, заграйте нам веселу.
Гості дружно повалили на двір, де вже щосили старанно грали музиканти. Не встиг Ігнат вийти в двір, як до нього підбігла Леся, і потягнула його за руку в середину танцюючих.
– А што, пан полковник танцює так само добре, як і співає? – грайливо запитала Голованя дівчина, кокетливо поглядаючи на нього.
– Ох, дівчина, – відповів Ігнат, похитавши головою, і весело пустився в танок.
Леся не відводила погляду від Голованя, виблискуючи бісівськими вогниками зі своїх очей. Гості закрутилися у вихорі завзятого українського танцю. Танцювали всі, і старий, і молодий. При цьому викрикували танцювальні примовки:
Ой нехай мене піднімуть, та й три рази кинуть. Буду, буду танцювати, хоч і ноги стигнуть
Леся узяла Ігната за руку і, захоплюючи за собою, вивела з круга танцюючих. Опинившись далеко від гостей, що веселились, вона зупинилася і запитала:
– Пан, полковник, підемо, погуляємо?
– Що ти мене все полковником називаєш? Мене звуть Ігнат. Або ти не знаєш?
– Знаю. Я все про Вас знаю. Ще коли маленькою була, завжди бігала дивитися на Вас, коли Ви до батьків приїжджали на побувку. Тільки Ви мене не помічали.
– Або зараз же перестанеш мені «викати» і почнеш називати по імені, або гуляти не йдемо.
Леся підійшла впритул до Голованю, притиснулася всім тілом, дотягнулася до нього і поцілувала у вуста. Ігнат відчув м'який, вологий дотик її губ, і відповів на поцілунок. Від волосся дівчини пахло ароматом лугових трав, який його п'янив. Козак обійняв її за плечі, і вони попрямували у вишневий сад, розташований біля річки. Місяць, нескромно підглядаючи крізь листя дерев за Ігнатом і Лесею, виявився мимовільним свідком раптово виниклої любові.
8.Загадкові вбивства
Інга прокинулася рано. Після загибелі чоловіка, вона вважалася господинею маєтку. Клопоту було багато, і вставати доводилося завидна. І треба сказати, що вона управлялася зі всім успішно. Селяни відразу відчули міцну, ділову хватку панни, і почали відноситися до неї з повагою, звертаючись за допомогою і за вирішенням спірних питань, коли такі виникали.
Дівчина сиділа в кріслі і обговорювала питання по збиранню врожаю з двома козаками, що стояли перед нею. У кімнату заглянула покоївка і сказала:
– Прошу вибачення, панна, але з Вами хочуть поговорити отець Євсій і церковний староста.
Інга була знайома з цими людьми. Вони були запрошеними гостями на весільному бенкету, і Кульбас представляв їх їй. Дяка вона кілька разів бачила в церкві.
– Хай увійдуть, – відповіла панна і, звертаючись до козаків, що стояли, додала. – Мені треба, щоб прибрали всю пшеницю вчасно, тоді заплачу, як домовлялися.