Давид і Голіаф: Аутсайдери, невдахи і мистецтво перемагати гігантів. Малколм Гладуелл
жодних відмінностей, це означає, що вона не виявила користі від зменшення класів у цьому середньому діапазоні. Інакше кажучи, десь між Ізраїлем та Коннектикутом вплив розміру класу наближається до пласкої середини – надання класові додаткових ресурсів перестає покращувати навчання.
Чому немає великої розбіжності між класом, у якому є двадцять п’ять учнів, і класом, де їх вісімнадцять? Без сумніву, вчителеві легше викладати в меншому класі: треба оцінювати менше контрольних, знайомитись із меншою кількістю дітей та пильнувати їхні успіхи. Проте менші класи дають кращі результати лише тоді, коли вчителі змінюють свій стиль викладання після зменшення навантаження. Як показують дані, у середньому діапазоні вчителі не завжди так чинять. Вони просто менше працюють. Такою є людська природа. Уявіть собі, що ви лікар, і раптом дізнаєтеся, що в п’ятницю після обіду ви приймете не двадцять п’ять, а двадцять пацієнтів, при цьому ваша платня не зміниться. Чи почнете ви присвячувати більше часу кожному пацієнтові? Чи просто підете додому о пів на сьому, а не о сьомій тридцять, і повечеряєте з дітьми?
Повернімося до важливого питання: чи може клас бути надто малим, так само, як у батьків може бути надто багато грошей? Я запитав про це багатьох учителів у США й Канаді, і щоразу мені відповідали «Так».
Ось типова відповідь:
Для мене ідеальне число – вісімнадцять. У класній кімнаті досить людей, щоб ніхто не почувався вразливим, але всі почувалися важливими. Вісімнадцять дітей можна легко поділити на групи по два, по три або по шість – дістаючи різні рівні близькості. Коли в класі вісімнадцять учнів, я завжди можу підійти до кожного з них, коли треба. Моє друге улюблене число – двадцять чотири. Збільшується ймовірність того, що серед цих додаткових шести дітей буде один-два інакодумці, бунтівники, які змінюватимуть статус-кво. Але ґанджем такого класу є те, що його енергетична маса нагадує радше аудиторію, аніж команду. Додайте до них іще шість дітей, щоб вийшло тридцять, – і ви настільки послабите енергетичні зв’язки, що навіть найхаризматичніший учитель не зможе постійно підтримувати магію.
А як щодо іншого напрямку? Відніміть шість від ідеального числа «вісімнадцять» – і ви дістанете Таємну Вечерю. І це проблема. Дванадцять осіб помістилися б за сімейним столом – багато старшокласників не можуть у такій тісній групі захистити свою автономність, коли це потрібно. До того ж серед них надто легко починає домінувати задавака або хуліган – і тим, і тим може бути сам учитель. Коли кількість учнів зменшується до шести, взагалі не залишається місця, щоб сховатись, а також не вистачає різноманіття думок і досвідів, притаманного більшим групам.
Інакше кажучи, вчителеві може бути так само важко викладати в меншому класі, як і в дуже великому. В одному випадку проблемою є потенційна кількість розмов, які йому доводиться вести. В іншому – інтенсивність таких розмов. Іще один учитель сказав незабутню фразу: «Коли клас стає надто малим, учні починають поводитись, як брати і сестри на задньому