Лабіринт духів. Карлос Руис Сафон
позиції.
– А сліди спільника чи спільників Сальґадо вдалося виявити?
– Ми зайшли в глухий кут.
– Можливо, тепер міністр змінить свою думку й дозволить…
На обличчі Хіля де Партери з’явився вовчий вищир досвідченого поліціянта.
– Саме до цього я й хотів вас підвести. Рівно дев’ять днів тому, рано-вранці після балу-маскараду, влаштованого у маєтку міністра в Сомосаґуас, дон Маурісіо Вальс покинув свою домівку в автомобілі разом із начальником своєї особистої охорони, Вісенте Кармоною.
– Покинув? – перепитала Алісія.
– Відтоді ніхто його не бачив і не чув про нього жодних новин. Він зникнув із лиця землі, не лишивши жодного сліду.
За столом запала тривала мовчанка. Алісія шукала очі Леандро.
– Мої люди працюють не покладаючи рук, але на цю мить у нас немає нічого. Так, наче міністр Вальс випарувався, сівши в ту машину…
– А перед тим як піти з дому, міністр не лишив якоїсь записки чи якоїсь підказки, куди він подався?
– Ні, не лишив. Ми схиляємося до версії, що міністр якимось чином – яким нам не вдалося визначити – нарешті дізнався, хто надсилав йому ті погрози, і вирішив з допомогою свого довіреного охоронця зустрітися сам із цією людиною.
– І, найпевніше, потрапити таким чином у пастку, – докінчив Леандро. – «Перед входом до лабіринту».
Хіль де Партера закивав головою.
– А звідки ми можемо бути певні, що міністр не знав від самого початку, хто й чому відправляє йому ці листи?
Тепер обоє, і Леандро, і Хіль де Партера скинули на неї осудливими поглядами.
– Міністр – жертва, а не підозрюваний, – заявив голова поліції. – Не плутайте.
– Як ми можемо вам допомогти, друже мій? – запитав його Леандро.
Хіль де Партера глибоко зітхнув і по якійсь хвилі відповів:
– У мого управління є процедурні обмеження. Нам не повідомляли достатньо інформації про цю справу, аж доки не стало запізно. Я визнаю, що, можливо, ми й припустилися певних помилок, але ми робимо все можливе, щоб розв’язати цю проблему, доки вона не стала публічною. Дехто з моїх керівників гадає, що, зважаючи на природу справи, ваш підрозділ зможе привнести в розслідування щось нове, що допоможе нам вирішити це питання якомога швидше.
– Ти теж так гадаєш?
– Сказати по правді, Леандро, я вже й не знаю, що гадати. Одне я знаю напевне: якщо ми протягом щонайкоротшого строку не відшукаємо міністра Вальса цілого й неушкодженого, Альтея відчинить скриньку Пандори, призначивши на цю справу свого давнього друга Ендайю. А цього не хочемо ні ти, ні я.
Алісія запитально глянула на Леандро, але той ледь помітно похитав головою. Хіль де Партера стиха гірко розсміявся. Очі його були підплилі кров’ю – а може, чорною кавою, – і вигляд у голови поліції був такий, наче за останній тиждень він спав не більше ніж дві години на добу.
– Я розповідаю вам усе, що знаю. Але мені не відомо, чи все те, що розповіли мені, – правда. Я з вами максимально відвертий. Уже дев’ять днів ми працюємо навмання, і кожна година,