Екзорцист. Вільям Пітер Блетті
не звернула на неї уваги.
– Але як це можна знати? – спитала вона в молодого єзуїта. – Навіть якби такі речі, як чорна меса, й існували, хто розповідав би про те, що там діється?
– Ну, – сказав Даєр, – я припускаю, що здебільшого це вивідували в людей, яких упіймали й змусили зізнатися.
– Ой, та годі вам, – втрутився декан. Він щойно непомітно долучився до решти. – Ці зізнання, Джо, нічого не варті. Людей піддавали тортурам.
– Не всіх, тільки пихатих, – незворушно відповів Даєр.
Присутні нервово захихотіли. Декан звірився з годинником. – Ну, мені вже час іти, – сказав він Кріс. – Маю о шостій відправити месу в капличці Далґрен.
– А я правлю музичну месу, – засяяв Даєр. Тут його очі приголомшено розширилися, побачивши щось за спиною Кріс, і він миттєво споважнів. – Здається, хтось до нас прийшов, місіс Макніл, – застеріг він, кивнувши в той бік головою.
Кріс озирнулася. І аж зойкнула, побачивши Реґану в нічній сорочці. Дівчинка стояла й мочилася просто на килим. Утупившись невидющими очима в астронавта, вона промовила дивним, наче чужим голосом:
– Ти скоро помреш там, нагорі.
– О Боже! – вигукнула Кріс, кинувшись до доньки. – О Боже, дитинко, що ти, що з тобою! Ходімо нагору!
Вона схопила Реґану за руку й потягла її геть, а тоді озирнулася на зблідлого астронавта.
– Мені так прикро! – почала вибачатися тремтячим голосом Кріс. – Вона нездужає. Їй, напевне, щось наснилося. Вона не тямить, що каже!
– Мабуть, нам краще піти, – почула вона, як звернувся до когось Даєр.
– Ні, ні, залишайтеся! – вигукнула Кріс. – Усе гаразд! Я зараз повернуся!
Кріс затрималася біля відчинених дверей до кухні й звеліла Віллі зайнятися килимом, поки ще можна вивести пляму, а тоді повела Реґану до ванної, помила її й перемінила нічну сорочку.
– Сонечку, чому ти це сказала? – запитувала Кріс, але Реґана немовби не розуміла її і, дивлячись відсутнім поглядом, бурмотіла якісь беззмістовні слова.
Як тільки Кріс уклала її до ліжка, Реґана заснула. Кріс зачекала, прислухаючись до її дихання, а тоді тихенько вийшла з кімнати.
Біля підніжжя сходів вона зустріла Шерон і молодого режисера другого підрозділу, що допомагали Деннінґзові вийти з кабінету. Вони вже викликали таксі й збиралися відпровадити його назад до апартаментів у готелі «Джорджтаун інн».
– Обережно з ним, – порадила Кріс, коли вони виходили з будинку, підтримуючи напівпритомного Деннінґза, що повис на них, тримаючись руками за плечі. Той пробурмотів:
– До сраки, – а тоді розчинився в тумані, де їх чекало таксі. Кріс повернулася до вітальні, де їй почали спочувати гості, а вона стисло розповіла їм про Реґанину недугу. Коли вона згадала про стукіт та інші явища для «привертання уваги», ясновидиця пильно на неї подивилася. Кріс також поглянула на неї, очікуючи коментарів, але Перрін нічого не сказала, і Кріс розповідала далі.
– І часто вона ходить уві сні? – спитав Даєр.
– Ні, сьогодні вперше. Принаймні я це бачу вперше, тож думаю, що це пов’язано з її гіперактивністю. А ви як гадаєте?
– Ой,