Настане день, закінчиться війна…. Петро Лущик

Настане день, закінчиться війна… - Петро Лущик


Скачать книгу
щось чекали. Погляди офіцерів були повернуті до дверей будинку. Невдовзі вони відкрилися, і на плац вийшли два офіцери, судячи з усього, командири.

      При їхній появі прибулі з рекрутами військові виструнчились.

      На відміну від вже звичної Теодору форми, на офіцерах було не кепі, а чорний шолом з золотим гребенем. Крім того, на боковинах гребеня був рельєфний малюнок, що зображав лева. На лобовій частині кріпилася блискуча емблема у вигляді державного герба – двоголовий орел. До боковин шлему кріпився позолочений ремінь.

      На грудях офіцерів красувалися численні ордени.

      – Хто це такі? – запитав Теодор унтер-офіцера.

      – Тихо! – прошипів той. – У строю не розмовляти! – А потім додав: – Командир нашого полку. Полковник Адольф Фрайгер Ґауер фон Еренберг.

      – Рекрути! – гучним голосом сказав полковник. – Вам випала велика честь: служити у прославленому Дев’ятому Галицько-Буковинському полку ерцгерцога Альбрехта. Ви повинні виправдати високе довір’я, що його вам надали. Наш полк існує з 1682 року і брав участь у двадцяти війнах. І ми зробимо все, щоб ви були гідними високого звання драгуна Дев’ятого полку.

      Зараз ви різні – румуни, русини, поляки. Вас об’єднує лише таке-сяке знання німецької мови і навички поводження з конями. Вже дуже скоро ви повністю переродитесь. Зараз під наглядом унтер-офіцерів ви підете у лазню, де ви змиєте з себе усе, що зв’язувало вас з цивільним життям. Гершафтен! Виконуйте, а то я не можу спокійно дивитися на цей цивільний набрід!

      Унтер-офіцери знову заметушилися. Кадет, що стояв поруч Теодора, скомандував «Rechts» і повів двадцять чоловік у напрямку до одинокої одноповерхової споруди.

      – Чого це тебе так пан лейтенант виділив? – поцікавився у Теодора унтер-офіцер, крокуючи поруч.

      – Виділив? – здивувався Засмужний. – З чого ви це взяли?

      – Серед великої кількості рекрутів вибрав саме тебе. Чи не дивно?

      – Все це випадок. Просто я підійшов йому, – знизав плечима Теодор.

      Кадет усміхнувся.

      – Випадок. Якби дійсно не випадок у Ярославі, то пройшов би ти, друже, усі три роки служби пішки.

      – А що сталося в Ярославі? – запитав Дмитро Віхоть, що прислухався до розмови.

      – Один русин, вже рекрут, потрапив під колеса потяга.

      Ця новина шокувала Засмужного.

      – Чому це сталося?

      – Хотів востаннє попрощатися з дівчиною, – огризнувся кадет. – Попрощався!

      Ця звістка заставила замовчати. Так мовчки дійшли до споруди, над дверима якої висіла табличка з написом «Bad».

      Унтер-офіцер зупинив колону і голосно сказав:

      – Зараз увійдете всередину. У першій кімнаті залишите свої речі. З собою брати лише особисте. Якщо у вас є їжа – залиште. Вона вам тут не потрібна. Одяг – також. Всіх вас забезпечать. В іншій кімнаті ви попрощаєтесь з одягом. Пан полковник терпіти не може цивільного одягу. Там же вас кого треба підстрижуть. Після того – лазня. Митися ретельно!


Скачать книгу