Країни світу. Європа. Дитяча енциклопедія. Отсутствует

      Поступово Московія, яку з часом почали називати Росією, збільшувала свою територію. У середині XVII ст. до її складу увійшла Україна. А перемога у Північній війні 1700–1721 рр. дала вихід до Балтійського моря. В результаті приєднання у XVI–XVIII ст. територій Півночі, Поволжя, Уралу, Сибіру, Далекого Сходу та входження до складу Росії багатьох народів утворилася багатонаціональна Російська імперія. До її складу увійшли Прибалтика, Правобережна Україна, Білорусія, частина Польщі, Бессарабія, Північний Кавказ, Середня Азія та Памір. Крім того, офіційними васалами Російської імперії були Бухарське і Хівинське ханства, а в 1914 р. під протекторат Росії було взято ще й Урянхайський край (сучасна Тува).

      Наприкінці ХІХ ст. територія імперії сягала 22,4 млн км², а її населення нараховувало 128,2 млн. Його складали 100 народів, які відрізнялися один від одного мовою, релігією, культурою та звичаями. 57 % мешканців імперії не належало до російського народу. Втім, державною мовою вважалася тільки російська.

      Російська імперія була монархією на чолі з імператором, який був наділений самодержавною владою. Корона переходила від батька до сина або до найближчого родича. Члени родини імператора складали імператорську фамілію.

      Усе населення держави вважалося підданими Російської імперії. Чоловіки віком від 20 років повинні були присягати імператору. А всі піддані поділялися на 4 «состоянія»: дворянство, духовенство, міські та сільські пересічні мешканці, тобто «обивателі». До того ж місцеве населення Казахстану, Сибіру та інших районів офіційно вважалося «інородцями». Але у широкому вжитку ця назва розповсюдилася взагалі на всі неслов’янські народи імперії.

      У 1861 р. було відмінено кріпосне право, яке оформилося в Росії ще наприкінці XVI–XVII ст. Це позитивно вплинуло на соціально-економічний розвиток держави. Втім, в країні вже сформувалися сили, які активно протистояли імперській владі. Серед різноманітних соціал-демократичних політичних угруповань, що діяли в Росії наприкінці ХІХ – початку ХХ ст., були і надто небезпечні терористи, які вели справжнє полювання на царя та деяких вищих чиновників. Ними було вбито імператора Олександра ІІ та міністра внутрішніх справ П. А. Столипіна.

      У російсько-японській війні 1904–1905 рр. Росія зазнала нищівної поразки, що сприяло Революції 1905–1907 рр. А поразки в ході Першої світової війни призвели до Лютневої революції 1917 р., наслідками якої стало повалення імператорської влади. Але демократичні сили не спромоглися утримати владу. Через декілька місяців відбулися події, які дехто називає Жовтневою революцією, а дехто Жовтневим переворотом. Було проголошено владу Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, але одночасно ліквідовувалися політичні партії. Внаслідок цього в країні вся влада перейшла до рук більшовиків – попередників Комуністичної партії Радянського Союзу (КПРС). Встановилася комуністична диктатура, діяльність якої,