Люби ближнього твого. Еріх Марія Ремарк
довго сиділи й слухали. Нарешті з суміжної кімнати вийшов Браун.
– Кінець, – сказав він. – Померла. Недовго й мучилась. Але вона знала, що дитина жива. Це ми їй встигли сказати.
Троє за столом підвелися.
– Можна вже перенести її сюди, – сказав Браун. – Адже в тій кімнаті живуть люди…
Лисий лікар, що все ще топтався біля померлої, якось аж непристойно контрастував із нею: жадібне, повнокровне, ненажерливе, вибагливе життя поруч із довершеним спокоєм смерті.
– Не розкривайте її, – сказав він. – Краще вам усього не бачити. І так уже досить з вас, аж занадто. Правда, люба фройляйн?
Рут похитала головою.
– О, ви тримались одважно, навіть не писнули! Ви знаєте, Брауне, що мені зараз хочеться зробити? Повіситись на першій гілляці!
– Ви ж і так зробили неможливе – врятували дитину.
– Знаю, знаю! Знаю, що ми зробили все, що більше вже не було ради. І все-таки мені хочеться повіситись.
Він аж задихався од люті. М’ясисте обличчя над комірцем закривавленого халата почервоніло.
– Двадцять років уже займаюся цим! І щоразу, як у мене вислизає з рук людське життя, мені хочеться повіситись. Безглуздо, але що я вдію! – Він повернувся до Керна. – Візьміть отам у лівій кишені піджака сигарету і вкладіть мені в губи. Так, так, панночко люба, я знаю, що ви зараз думаєте! Добре, тепер ще вогню. Ну, я йду митися. – Лікар подивився на свої гумові рукавички, наче це вони були у всьому винні, й важкою ходою пішов до ванної кімнати.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.