Крила Яструба. Д. Норгар
і дві сіро шкірі близнючки арави. Офіцер підійшов до терміналу, а дівчата близнючки залишилися біля невеличкого водограю, роздивляючись воду.
Вікторії завжди було цікаво, як воно бути менталістом, та їхні курсанти ніколи не спілкувалися з цим корпусом, якось так склалося. Людей серед них було мало, у більшості арави і валду. Та й корпус цей був у Грані малочисельним, можна сказати, щоб не ображати народи об’єднань. Вікторію аж в жар кинуло, коли вона прийшла до тями під поглядом синьооких близнючок. Одна з них зацікавлено вивчала дівчину, потім повільно підійшла і простягла руку. Все це відбувалося наче у якомусь мареві. Вікторія не могла відвести погляду від синіх очей. Вона підняла долоню. Сірошкіра дівчина всміхнулася і торкнулася її руки.
– Вікторія Роса, – вимова в неї була дивна, але приємна, – Ти боїшся – таке можливо. Ти з усім упораєшся – це ми знаємо. Ти, – вона на мить зажмурилася наче від болю, – дослухайся до своїх відчуттів і пам’ятай: сни не лише пусті видіння.
У голові промайнули якісь незрозумілі картинки.
– Вікторіє?
Дівчина отямилася кліпаючи очима. Арави якимось дивним чином знову опинилися біля водограю. Та все ж одна з них пильно стежила за нею.
– Таксі чекає.
2
Безглуздий вечір нарешті скінчився. Саме корисне, що в ньому було, це декілька суконь літнього фасону і дві пляшки гарного вина. Одна ще й досі недопита стояла на столі і мерехтіла синіми відблисками у світлі головізора.
З голови ніяк не йшла розмова, що сталася в холі житлового корпусу академії. А ще наодинці повернулися думки про рідних та про Міото. Треба було повідомити матері і йому, що її ще принаймні декілька років чикати вдома не варто. Увімкнувши на інформекрані види природи, Вікторія вклалася спати. Пташині співи і види зеленого лісу завжди заспокоювали. Вона ніколи в житті не бачила такої природи. На планетах її об’єднання не було таких буйних зелених лісів схожих на земні. Хоча Мервен і був вже давно тераформований, та все ж тут привалювала місцева флора і фауна. А Едер узагалі океан.
Вікторія заплющила очі. Спочатку вона уявляла, як у своїх мандрах, таки дісталася до омріяної прабатьківщини, а потім раптом свідомість понеслася над рудими степами незнайомої місцини. Сотні вітряків крутили свої лопаті у величезні системі формування і дослідження клімату. Та це було зовсім не схоже на сон. Вікторія добре розуміла все, що там відбувалося. Це була якась нова планета, що вивчалася, тільки там було не все так просто. Мало того, що там проводилося видобуток корисних копалин потай від Ради, так ще й ця кліматична система насправді була якоюсь дивною. Вікторія сіла важко дихаючи. Це було просто неймовірно. Не могло бути такого. Аж тут у голові пролунали слова: сни не завжди пусті видіння. Вікторія не дивлячись, що вже було досить пізно, підхопилася з ліжка і увімкнула комунікатор. Як і обіцяла Селіна доступ до файлів ТераТехСайнс був досить широкий. Тепер залишалося знайти серед майже десятків планет, що ними досліджувалися, потрібну.
Коли годинник пропищав «підйом», Вікторія з палаючими очима і досі гортала