Сатирикон. Поезії. Іван Драч
ж весна іде к зимі
Чи то Кучма у кольчузі
Чи кольчуга у Кучмі
Без ідилій без ілюзій
Чи ж дотямимо самі
То ж не Кучма у кольчузі
У кольчузі ми самі
Сахара під Києвом
Грандіозна пустеля
Київ наш облягає —
Чи розпродав Засуха,
Чи запродав Дагаєв
Плавні ці подніпровські,
Ці заплави з качками…
Двометрова Сахара
Крижаними пісками
Засипає бобрів,
І куниць, і рибину,
І тебе ось засипле —
Дурнувату людину.
Навезуть тут чорнозем,
Десь здеруть, наче шкіру,
На догоду тобі,
І мені, бузувіру.
А Дніпро, наш каліка,
Ще подиха два дні,
І ми здохнем з тобою
На сухім його дні…
Сучий сину, отямся!
Президенте, спини
Цю нахабну руїну
Із твоєї вини,
Бо ж Засуха засушить,
Бо ж Дагаєв догне
І Дніпро, і Вкраїну,
І тебе, і мене…
Метелики в NY
І нічого на світі не сталося
Над поверженими хмарочосами
Над румовищем скла і бетону
Два білі як світ метелики
Один одного перепурхують
Удар Миколи Лукаша
Кия більярдного ти чіпко брав у руку,
Мов велетенську ручку так тримав,
І бив прицільно в лузу, як в розпуку,
Бив переможно пальцями трьома.
Дворукі піднімали вгору руки,
Аплодували за хльосткий удар.
І ти собі плескав, тепер дворукий,
Рука ж поранена. То ж не більярд – кошмар.
О Дон Кіхоте кролевецький! Де ти нині,
Наш доміношнику, спілчанський бомже наш.
Бомжує півкраїни на Вкраїні,
Тепер ти був би звичний наш типаж.
На тому світі що п’єте з Війоном,
Із Лоркою на що ти тратиш свій запал?..
Ти Моцартом в нас був. Не був куйоном.
Режим поволі трутки підсипав.
Прийду довчитись. Бо навчався мало.
Та все ж твоїм ударом часом б’ю.
А скільки нині в тебе друзів стало,
Не можу дотовпитись на краю…
В часи Баха і Скарлатті
Вероніці Маковій
Середній клас в перукарні слухає клавесин
І черги своєї чекає грає як сукин син
Товпляться всі до майстра добре він завиває
А дурному простолюду сучка хай завиває
Краще Бах чи Гендель а може таки
Скарлатті
Дами і дамські угодники музику слухати раді
Це вам не футбол з телевізора
чи всяка майбутня бридня
Клавесини стоять в перукарнях
виховують їх щодня
По струнах гусяче пір’ячко ніжно так до душі
Як взявся уже обіймати то сучий сину души
Дами виходять завиті в любові несамовиті
Кавалери за ними полюють кігтями сойку
на вітті
Клавесини у перукарнях оргáни гудуть
у соборах
Хори