Оріон Золотий. Театр (збірник). Іван Драч
пташка нічна невідома?
Ні, це добра фантастична істота —
Маленький хлопчик з вінком
Із колосся пшеничного.
Він на сопілочці все виграє
Дітям на радість, журі – на досаду.
А зветься він – Сонцеколос.
Сонцеколос – дитя Сонця палкого
І родючої Землі-матері.
Там, де шумить пшениця,
Там зводиться Сонцеколос.
Збирають врожай – він в солому
Ховається, ледь кучері видно.
Пісня радісна і смутна в нього.
Пора іти в Землю, до матері,
Знову чекати в землі до весни,
Коли батько Сонце руку подасть —
І знову він вискочить, і заспіває,
І пшениця зазеленіє од співу,
І чим краще він гратиме,
Тим врожай буде золотіший…
А цей впізнаєш голосок?
Та це ж Юрко Сьохін. Чи вгадав?
Він.
«Як іволга пролетіла крізь райдугу».
Іволга була колись-то
Сіренькою собі пташкою,
А тепер яке в неї гарне
Пір’я різнобарвне —
Жовте і синє, зелене й оранжеве.
Де ж вона всього надбала,
Пташка сіренька? А ось як було.
Одного похмурого дня
Почула сіра пташка іволга,
Як грім гримить десь за лісами.
Бачить сіра пташка іволга,
Як чорна хмара суне-суниться.
Злякалась сіра пташка іволга,
Сховалася поміж гілок,
Чекає – не дочекається,
Поки дощ відшумить.
Раптом бачить сіра пташка іволга,
Як від хмари до річки напнулась
Дивна різнокольорова смуга —
Райдуга-дуга, веселочка.
Дивиться – не надивується
Сіра пташка іволга на райдугу,
Їй захотілось до смерті
Бути такою ж прекрасною.
Стрепенулась сіра пташка іволга,
Сірі крильцята розправила,
Прямо в райдугу полетіла.
Як серце маленьке тривожно б’ється
У маленької сірої пташки!
Бажання стати красивою
Сильніше від страху.
Крізь райдугу іволга пролетіла —
Стала дивно красивою.
З тих пір, коли глянеш на іволгу,
Згадаєш райдугу – золоту дугу!
Вчитель вимикає магнітофон, потім говорить:
Був і я маленькою сірою пташкою,
Аж поки дітей не пізнав, як райдугу,
Коли є щось в мені і доброго – все від дітей!
Від найяскравішої райдуги людства.
Ти знаєш, скоро буде тридцять п’ять літ,
Як я вчителюю… Поранення,
Осколки біля серця;
Всі суперечки, всі бої мої —
Яка нікчемна і мала біда моя
Поряд з великим щастям – бути з дітьми!
Мар’яна i Вальтер з любов’ю
Ну що, знайшли, за чим приїхали?
Знайшов щось більше.
Шукав я правду – істину знайшов.
Ця