Велика картина. Шон Керролл
ми перейдемо до частини «Сутність», де поговоримо про такий світ, який він справді є,– втілення фундаментальних законів природи. Обговоримо квантову теорію поля – цю засадничу мову, якою написана сучасна фізика. Оцінимо тріумф Базової теорії – надзвичайно успішної моделі для опису частинок і сил, завдяки яким існуємо всі ми, сонце, місяць, зорі, а також усе, що ви в житті бачили, мацали, чим смакували. Ми ще багато чого не знаємо про світобудову, але маємо надзвичайно вагомі підстави вважати, що Базова теорія – правильний опис природи у відповідній царині застосування. Ця галузь доволі широка, щоб одразу вилучити деякі провокативні феномени: від телекінезу й астрології до життя в потойбічному світі.
Попри звідані закони фізики, ще багато треба зробити, щоб пов’язати ці глибші принципи з різноманіттям навколишнього світу. У четвертій частині «Складність» ми почнемо розуміти, як утворюються ці зв’язки. Поява складних структур – закономірне явище, що не суперечить загальній тенденції Всесвіту до збільшення хаосу; це природний наслідок цієї тенденції. За правильних обставин матерія самоорганізується у вигадливі структури, здатні збирати інформацію з навколишнього середовища та використовувати її. Кульмінація цього процесу – саме´ життя. Що більше ми дізнаємося про першооснови життя, то більше усвідомлюємо, в якій гармонії вони перебувають із фундаментальними фізичними принципами, що правлять Усесвітом як єдиним цілим. Життя – процес, не субстанція, і його тимчасовість необхідна. Ми не причина існування Всесвіту, однак наша здатність до самоусвідомлення й рефлексії робить нас його особливою складовою.
Це приводить нас до однієї з найзаплутаніших проблем, з якою стикається натуралізм,– загадки свідомості. Ми розглянемо це питання в частині «Мислення», де перейдемо від «натуралізму» аж до «фізикалізму». Сучасна нейронаука зробила чималий поступ у розумінні того, як насправді відбувається мислення в нашому мозку, і до того ж майже нема сумнівів у тому, що наш особистий досвід чітко корелюється з тими фізичними процесами, які в ньому відбуваються. Ми навіть починаємо розуміти, як із часом розвивалася ця дивовижна здатність і які властивості необхідні для набуття свідомості. Найскладніша проблема має тут філософський характер: як це взагалі можливо, щоб наші внутрішні переживання, ота неповторна змістовність нашого життя, що приходить із досвідом і зберігається в нашій свідомості, зводилися до простого руху матерії? Поетичний натуралізм припускає, що нам слід розглядати «внутрішні переживання» як складову способу висловлюватися про те, що відбувається в нашому мозку. Однак способи висловлюватися можуть бути дуже реалістичні, навіть коли справа стосується того, що ми як раціональні створіння спроможні робити вільний вибір.
Нарешті, у частині «Турбота» ми зіткнемося з найскладнішою з усіх проблем: як вибудовувати сенс і цінності в космосі без трансцендентної мети. Натуралізмові зазвичай ставлять за провину, що ця задача просто