Велика картина. Шон Керролл
онтології. Цей імпульс виходить із сивої давнини. У VI столітті до н. е. грецький філософ Талес (Фалес) Мілетський припустив, що вода – першооснова всього; на протилежному ж кінці світу індійські філософи вважали, що брахман (Всесвітня душа) – єдина абсолютна реальність. Розвиток науки пришвидшив і систематизував останню тенденцію.
Галілей виявив, що навколо Юпітера є супутники, і припустив, що Юпітер – тіло, якому властива гравітація, як і Землі. Ісаак Ньютон продемонстрував, що сила тяжіння універсальна: під її дією і рухаються планети, і падають яблука з дерева. Джон Далтон показав, як можна представляти різні хімічні сполуки у вигляді комбінацій найпростіших структурних елементів, названих атомами. Чарлз Дарвін установив, що всі живі форми походять від спільних предків. Джеймс Клерк Максвелл та інші фізики об’єднали такі докорінно відмінні феномени, як блискавка, випромінювання й магніти, назвавши це «електромагнетизмом». Ретельний аналіз зоряного світла виявив, що зорі складаються з тих же атомів, що є на Землі, а згодом Сесілія Пейн-Гапошкіна довела, що зорі – це переважно кисень і гелій. Альберт Айнштайн об’єднав час і простір, а разом із тим матерію й енергію. Фізика елементарних частинок учить нас, що кожен атом періодичної таблиці елементів складається з трьох елементарних частинок: протонів, нейтронів і електронів. Усі предмети, до яких ви коли-небудь торкались чи просто бачили їх, створені лише з тих трьох частинок.
Тепер ми уявляємо собі реальність інакше, ніж тисячоліття тому. На фундаментальному рівні нема відмінностей між «живим» і «неживим», «земним» і «небесним», «матерією» і «духом». Є лише вихідна речовина, що в реальності постає перед нами в найрізноманітніших формах.
Як далеко зможе зайти процес об’єднування та спрощення? Цього не скажеш напевне. Однак можна зробити обґрунтоване припущення, виходячи вже з того, чого ми досягли: він ніколи не спиниться. Ми зрештою усвідомимо світ як єдину цілісну реальність, не зумовлену, не підтримувану чи підвладну чому-небудь іззовні. Це дуже важливо.
Натуралізм виголошує неймовірно гучну заяву, але ми можемо з повним правом піддавати її сумніву. Коли ми дивимося у вічі іншій людині, нам не здається, ніби ми бачимо просту сукупність атомів чи спостерігаємо страшенно складну хімічну реакцію. Часто ми відчуваємо такий зв’язок із Всесвітом, який виходить за межі суто фізичного; це і трепет від милування морем або небом, і схоже на транс марення під час медитації або молитви, і відчуття любові до когось близького й дорогого нам. Різниця між живими істотами й неживими предметами видається значно глибшою, ніж просто відмінність у способі впорядкування молекул. Досить глянути навколо, щоб думка про те, ніби все видиме й відчутне можна якось пояснити безликими законами, що керують рухом матерії та енергії, видалася нам безглуздою.
Зважаючи на наш повсякденний досвід, не так уже й легко погодитися з думкою, що життя може просто походити з нежиття або що наша свідомість