Велика картина. Шон Керролл
ми б сказали, що корабель Тезея складається з атомів, кожен з яких містить протони, нейтрони й електрони; точно з таких же елементарних частинок складається будь-який інший корабель чи, як на те пішло, ми з вами. Нема ніякої первісної «корабливості», одним із втілень якої був корабель Тезея – є просто сукупності атомів, що поступово змінюються із плином часу.
Це не означає, що, вважаючи кораблі лише сукупностями атомів, ми не можемо говорити про кораблі взагалі. Було б страшенно незручно, якби хтось питав нас про те чи інше явище у світі, а ми могли у відповідь лише перераховувати величезний перелік атомів і їхній спосіб упорядкування. Якби ви витрачали на згадування кожного атома одну секунду, то на розповідь, наприклад, про корабель Тезея вам знадобилося б у трильйон разів більше часу, ніж існує наш Усесвіт. Це не дуже практично.
Річ у тім, що в нашій онтології категорія «корабель» похідна, а не засаднича. Це зручний спосіб висловлюватися про певні підмножини утворень із фундаментального матеріалу Всесвіту. Ми вигадуємо концепт корабля, бо він нам зручний, а не тому, що він існує на найглибшому рівні реальності. Чи буде це той самий корабель, якщо ми замінимо всі його дошки? Не знаю. Нам вирішувати. Саме´ поняття «корабель» вигадане нами винятково для зручності.
Усе гаразд. Найглибший рівень реальності надзвичайно важливий, проте всі способи, за допомогою яких ми говоримо про цей рівень, теж важливі.
Тут ми спостерігаємо різницю між насиченою (багатою на терміни) і скупою (бідною на терміни) онтологіями. Насиченій онтології притаманна велика кількість різноманітних фундаментальних категорій, де під словом «фундаментальний» ми маємо на увазі «такий, що відіграє важливу роль у нашому найглибшому, найвичерпнішому зображенні реальності».
У скупій онтології світ описується небагатьма (а може, навіть однією) фундаментальними категоріями. Але буде чимало способів висловлюватися про світ. Поняття «спосіб висловлюватися» – це не якась там декорація, а абсолютно принциповий аспект нашого сприйняття реальності.
Одна з переваг насиченої онтології: за її допомогою легко сказати, що «справжнє», бо кожна категорія описує дещо справжнє. У скупій онтології це не так очевидно. Чи нам слід вважати реальним лише засадничий рівень світу, а всі різноманітні способи його диференціації та способи висловлюватися суто ілюзорними? Це найсуворіший підхід до реальності, що має назву «елімінативізм», бо його послідовникам найбільше подобається усувати ту чи іншу концепцію з переліку реального. На запитання «Який капітан Кірк справжній?» елімінативіст відповість: «Яка різниця? Люди – це ілюзії. Вони лише байки, що ми їх розповідаємо про єдиний справді реальний світ».
Я спробую відстояти інший погляд: наша фундаментальна онтологія, найліпший із наших способів висловлюватися про світ на найглибшому рівні, надзвичайно скупа. Проте багато концепцій, частин нефундаментальних