Велика картина. Шон Керролл
Приязно ставитися одне до одного – для початку непогано, але на цьому далеко не заїдеш. А що, коли у двох людей несумісні тлумачення приязності? «Дайте миру шанс» (Give peace a chance)2 видається чудовою ідеєю, проте в реальному світі є різні діячі з різними інтересами, а тому конфлікти неминучі. Відсутність надприродної сили, що веде людство, ще не означає, ніби ми не можемо осмислено розмірковувати над категоріями добра і зла, але це також не означає, що ми з легкістю можемо їх відрізняти.
Сенс життя не можна звести до спрощених гасел. Через деякий час я помру; якась пам’ять про моє перебування на Землі, може, й збережеться, однак я вже цим не насолоджуся. Зважаючи на це, яким життям тоді варто жити? Як урівноважувати сім’ю та кар’єру, добробут і втіхи, дії та роздуми? Всесвіт величезний, а я лише його крихітний елемент, що створений з тих же частинок і підкоряється тим же силам, як і решта,– це само по собі абсолютно нічим не допомагає відповісти на поставлені вище питання. Тож доведеться нам набиратися розуму й відваги, якщо ми хочемо в тому розібратися.
2
Поетичний натуралізм
У серіалі «Зоряний шлях»3 так до пуття і не пояснили принцип роботи транспортера. Чи вас розбирають атом за атомом, перекидають кудись ті атоми, а потім збирають заново? Чи пересилають лише креслення, інформацію про впорядкування ваших атомів, а потім відтворюють вас із матерії того середовища, куди ви прибуваєте? Часто команда зорельота говорить про це так, ніби атоми справді мандрують Усесвітом, бо як інакше пояснити вислів «Ворог ізсередини»4? У цьому епізоді, якщо пам’ятаєте, через несправність транспортера на борт корабля «Ентерпрайз» телепортуються дві копії капітана Кірка. Важко збагнути, як можна було створити ті дві копії із сукупності атомів однієї людини.
На щастя глядачів, два Кірки не були цілком однакові. Перший був звичайним (хорошим) Кірком, а другий – поганим. Ба більше, їх стало легко відрізняти, коли Дженіс Ренд подряпала злому капітанові обличчя.
А що було б, якби вони виявилися ідентичними? Ми тоді стикнулися б із загадкою про природу ідентичності особистості, популяризованою філософом Дереком Парфітом. Уявіть собі, що транспортер міг би розібрати окремого індивіда й відтворити безліч його двійників з інших атомів. Яка з тих копій (якщо таке можливо) була б «справжня»? Якби можна було створити лише єдину копію, то більшість із нас без проблем сприймала б її за особистість. (Використання інших атомів тут не має значення – у наших тілах атоми постійно заміняють одне одного.) А що, як ми складемо одного двійника з нових атомів, не чіпаючи «оригіналу», а той трагічно загине через кілька секунд після створення двійника? Чи можна буде вважати того двійника тією ж особистістю, що й загиблий?
Це, безперечно, цікаві філософські розваги й задачі, проте вони не мають жодного відношення до реального світу, принаймні за теперішнього рівня технологій. А може, таки мають? Є один старий мисленнєвий
«Дайте миру шанс» (англ.
«Зоряний шлях» (англ.
«Ворог ізсередини» (англ.