Метафізика. Аристотель
[5] добре видно на прикладі законів: адже ті їх положення, що засвоюється з казкою ще в дитинстві, завдяки звичці має більшу силу, ніж знання самих законів. Окрім того, одні не сприймають, якщо не отримають математичні докази, другі – якщо їм не навести приклади, третіх не переконати без свідчення поета. Одним подавай точність, інших точність дратує, чи то через нездатність [10] зв’язати докупи, чи то через те, що вважають її за дріб’язковість. Справді, точності властиве щось таке, через що вона як у справах, так і просто в розмовах декому здається ницою.
Отож слід навчати того, як сприймати кожний доказ, оскільки безглуздо водночас шукати знання і спосіб засвоєння знання; бо навіть одне з двох засвоїти нелегко. [15] Математичної точності не потрібно вимагати у всьому, а лише там, де немає матерії. А тому цей спосіб не підходить для природи, адже, імовірно, вся природа є матеріальною. Отже, спочатку треба розглянути, що таке природа, адже так стане ясно і те, про що говорить наука про природу, і те, одна наука чи декілька вивчають [20] причини й начала.
Книга ІІІ (Β)
1
[995a][24] Для науки, якої ми прагнемо, нам необхідно спочатку розібрати те, що насамперед викликає питання. Це різні думки про перші начала та деякі інші питання, що лишилися поза увагою. Той, хто хоче отримати чітке уявлення про щось, має насамперед слушно поставити питання. Адже подальший успіх залежить від розв’язання попередніх сумнівів; проте не можна розв’язати вузол, [30] не знаючи про нього, а сумнів саме вказує на такий вузол у справі. Хіба той, хто сумнівається, не почувається подібно до тих, хто перебуває у путах? Адже в обох випадках неможливо рухатися вперед. Отож слід спочатку розглянути всі питання – і з цієї причини, і тому, що ті, хто береться за [35] дослідження, не визначившись спочатку із сумнівами, подібні до тих, котрі не знають ані те, куди їм слід іти, ані те, знайшли вони шукане чи ні. [995b][1] Бо така людина не має чіткого уявлення про мету, для того ж, хто визначився з сумнівами, вона є очевидною. Крім того, краще судить той, хто – наче суддя, який вислуховує всі сторони в суді – вислухав усі міркування, що суперечать одне одному.
Перший сумнів [5] стосується того, про що ми поставили питання у вступних розміркуваннях: одна чи багато наук мають досліджувати причини і чи має ця наука пізнавати лише перші начала сутності чи також начала, з яких усі люди виводять докази, наприклад, чи можна водночас стверджувати й заперечувати одне й те саме [10], чи ні, – та подібні питання. Також, якщо ця наука стосується сутності, то чи одна наука розглядає всі сутності, чи декілька, а якщо декілька, то чи всі вони споріднені, чи деякі з них слід називати мудрістю, а деякі – якось інакше.
Далі, необхідно дослідити наступне: існують тільки чуттєві сутності [15] чи також інші, окрім них, і якщо також інші, то чи належать вони до одного роду, чи таких родів більше, як гадають ті, хто визнають ідеї[33] та математичні величини між ними та чуттєвими речами. Отже, слід розглянути, як ми кажемо, ці питання, а також те, стосується дослідження тільки
Мається на увазі Платон.