Почувайся добре. Нова терапія настрою. Дэвид Д. Бернс
заповзає в ліжко й починає провалюватися у внутрішнє пекло. Думаєте, вона справді хоче страждати?
Пацієнтка Б., лікарка, чітко та ясно пояснила мені все на самому початку терапії. Вона розуміє, що швидкість одужання залежить від її готовності працювати між сеансами, і палко доводить, що хоче одужати понад усе на світі, адже депресія мучить її вже шістнадцять років. Вона підкреслює, що залюбки приходитиме на сеанси терапії, але я не повинен просити її хоч пальцем поворухнути, щоб допомогти собі. Ця жінка каже, що, коли я змушу її витратити хоч п’ять хвилин на якесь завдання, вона накладе на себе руки. Коли вона докладно описує той кривавий, жахливий метод самознищення, який ретельно спланувала в операційній залі своєї лікарні, стає очевидно, що говорить вона абсолютно серйозно. Чому вона категорично відмовляється допомогти собі?
Я розумію, що ваша прокрастинація, мабуть, менш тяжка і стосується лише дрібниць, наприклад оплати рахунків, відвідування стоматолога тощо. Або, може, у вас були проблеми з підготовкою досить простого звіту, який має вирішальне значення для вашої кар’єри. Головне запитання те саме: чому ми так часто діємо не у власних інтересах?
Прокрастинація й самосаботаж можуть здаватися смішними або жалюгідними, спантеличувати, розчаровувати чи провокувати лють – це залежить від вашого погляду. Мені вони видаються дуже людською рисою, такою поширеною, що ми натрапляємо на неї майже щодня. Письменники, філософи й дослідники людської природи впродовж усієї історії намагалися сформулювати якесь пояснення самосаботажної поведінки, зокрема такі популярні теорії:
1. Ви загалом ледачі, це просто ваша «натура».
2. Ви хочете шкодити собі та страждати. Вам подобається відчувати депресію або у вас є прагнення до самознищення, «бажання смерті».
3. У вас пасивна агресія, ви хочете розчаровувати людей навколо, нічого не роблячи.
4. Ви, певне, отримуєте зиск від прокрастинації та неробства. Наприклад, вам подобається привертати стільки уваги, коли перебуваєте в депресії.
Усі ці відомі пояснення репрезентують різні психологічні теорії, і всі вони помилкові! У першій – «теорії характеру» – бездіяльність розглядають як постійну рису характеру й результат вашої «ледачості». Проблема цієї теорії в тому, що вона просто чіпляє наличку на проблему, не пояснюючи її. Вішати на себе наличку «ледачий» необґрунтовано та шкідливо, адже це створює помилкове враження, що нестача мотивації – то невиправна, вроджена частина вашої сутності. Таке мислення не належить до жодної вагомої наукової теорії, становлячи приклад когнітивного викривлення (чіпляння налички).
Друга модель передбачає, що ви прагнете шкодити собі та страждати, оскільки в прокрастинації є щось приємне або бажане. Ця теорія просто смішна, і я вагався, чи варто взагалі говорити про неї, але все-таки вона поширена і її активно підтримує багато психотерапевтів. Якщо припускаєте, що вам або ще комусь подобається