Військо Української революції 1917–1921 років. Євген Пінак
П. Скоропадський зрікся влади i втік із Києва, а до міста вступили війська Директорії. Залишки гетьманських частин (залога Києва, Гомельський загін, офіцерські підрозділи 5-го (Чернігівського) та 6-го (Полтавського) корпусів) здались військам УНР[101]. Так припинила своє існування армія Української Держави.
Форма одягу та знаки розрізнення збройних сил Української Держави
Період існування Української Держави посідає особливе місце в історії української уніформи та знаків розрізнення 1917–1920 років.
Якщо досягнення у справі формування боєздатних частин та з’єднань були доволі скромними (зрештою, все це мало цілком об’єктивні причини), то здобутки у сфері військової символіки, однострою та знаків розрізнення можна визнати справді вагомими. Питання, пов’язані з символікою, одностроєм та знаками розрізнення, вирішувалися на рівні Глави держави – перед виданням відповідного наказу Військовій офіції (ВО) зразки знаків розрізнення, як правило, затверджував Гетьман. Оскільки цей період був відносно спокійним, існувала можливість втілити відповідні накази у життя.
Як згадував П. Скоропадський, при захопленні урядових установ під час перевороту 29 квітня 1918 р. кожен з його прибічників мав на лівому рукаві білу, а на правому – малинову пов’язку, щоб була змога відрізнити їх від вояків, вірних Центральній Раді[102]. Противники гетьманців, а саме Січові Стрільці, також використовували під час перевороту спеціальні відзнаки. За словами В. Кучабського, стрільці кулеметної сотні Ф. Черника мали на шапках червоні стрічки «замість символічної „Червоної Калини“ на знак, що йдуть у бій»[103]. Такі самі стрічки вплели й у гриви коней. Червона калина (вірніше, її листя і ягоди) використовувалася як емблема України в символіці військового формування Українських Січових Стрільців (УСС) у складі Австро-Угорської імператорської і королівської армії, полонені військовики котрого утворили наприкінці 1917 р. військове формування Січових Стрільців у Києві. Серед «усусусів» великої популярності набула видозмінена історична пісня «Гей, у лузі червона калина», що стала своєрідним гімном УСС[104].
Нова влада швидко заходилася наводити лад у військовій справі. У доповіді Військовому Міністру від 21 травня 1918 р. № 78, підписаній начальником Генерального штабу отаманом (підполковником) О. Сливинським та його помічником отаманом М. Какуріним, з-поміж іншого, пропонувалися такі заходи з оздоровлення кадрів майбутньої армії[105]:
«а) Встановлення суворо визначеної і витриманої форми, що відповідає військовому званню.
б) Ясне і певне відновлення рангів, а не пристосування їх назв до класів посад, як це робиться нині»[106].
Зберігати форму одягу, встановлену за Центральної Ради, нове державне та військове керівництво наміру не мало. У наказі ВО від 5 червня 1918 р. ч. 205 повідомлялося про намір змінити
Переклад з російської.
ЦДАВО України. – Ф. 1074. – Оп. 1. – Спр. 11. – Арк. 32 зв-33.