Військо Української революції 1917–1921 років. Євген Пінак
на комірі – для піхотних полків з приладного сукна, для артилерії та інженерної сотні з чорного оксамиту. Кант петлиці – синій. У старшин петлиці з ґудзиком, у козаків – без. Комір старшинської шинелі мав обшиватися кантом з сукна кольору роду зброї чи полку. Погони на шинелі передбачалися такі самі, як на жупані.
Кольори приладного сукна і «наряддя» (металевих чи металізованих елементів) встановлювалися такі.
Старшинам дивізії дозволялося носити замість сукняних погонів погони зі шнура, поза службою вони могли надягати довгі штани сіро-синього сукна навипуск з кантом приладного сукна.
21 серпня 1918 р. наказом ВО ч. 508 було оголошено опис шапки, жупана, штанів, чобіт, кашкета й куртки Сердюцького Лубенського кінно-козачого полку, розроблений на основі уніформи гусарських частин Російської армії[134]. Тому погони військовиків полку суттєво відрізнялися від загальновійськових. Вони робилися із «джгута» (білого вовняного у козаків і підстаршин, срібного з ушитими жовтими і блакитними нитками у старшин), складеного вдвоє з петлею внизу. Ранги старшин розрізнялися срібними штампованими «гайками» із золотими зірками, надягненими на джгут (хорунжий – погон без «гайок», значковий і військовий старшина – 1 гайка, сотник і полковник – 2). «Гайки» підстаршин встановлювалися з переплетених блакитних і жовтих ниток.
Того ж таки 21 серпня 1918 р. наказом ВО ч. 534 було оголошено затверджені тимчасово описи похідної форми обмундирування захисного кольору (мундир – сорочка френч для козаків, мундир-френч для старшин; штани «напівгаліфе»; кашкет), шинелі для козаків, похідної шинелі для старшин, похідних погонів для козаків (усе – окрім Сердюцької дивізії) [документ № 2-2-8][135].
Похідний кашкет («похідна каскетка») англійського зразка, з сукна захисного кольору. По верху тулії кант відповідно до канту на погонах за наказом ВО від 15 червня 1918 р. ч. 222.
Похідний мундир – сорочка френч для козаків з сукна захисного кольору, з розрізом до низу в кінноті та артилерії, а до поясу – в інших родах зброї, що мав застібатися зліва направо на 4 або 5 ґудзиків. Комір стоячий, м’який, із застібкою на 2 ґудзики. На грудях 2 кишені з клапанами. Клапани кишень та місце пришивання коміра з кантами кольору роду зброї за наказом ВО ч. 222.
Похідний мундир-френч для старшин – однобортний, захисного сукна, зі стоячо-відкладним коміром, застібкою на 5 ґудзиків захисного кольору та 4 кишенями з контрскладками – 2 на грудях та 2 бокові. Комір, клапани верхніх кишень та обшлаги мали обшиватися кантами кольору роду зброї за наказом ВО ч. 222. Дозволялося виготовляти комір та обшлаги з сукна більш темного відтінку, ніж френч.
Військовий міністр Української Держави генеральний бунчужний О. Рогоза. Генерал носить неприписову блузу-френч з погонами генеральних старшин Української армії
ЦДАВО України. – Ф. 1077. – Оп. 5. – Спр. 10. – Арк. 433–437 зв.
ЦДАВО України. – Ф.1077. – Оп.5. – Спр.10. – Арк.450–453.