Військо Української революції 1917–1921 років. Євген Пінак
гасла соціалістичної революції, щоб переманити селянські маси від «буржуазної» УНР на свій бік.
Тим не менше як регулярні, так і повстанські частини Армії УНР були рішуче налаштовані повалити Гетьманат. На початку грудня 1918 р. влада П. Скоропадського фактично поширювалася лише на Київ та деякі залізничні вузли, захопити які не давали німецькі війська. Можливість здобути столицю з’явилася тільки після підписання 13 грудня 1918 р. угоди між представниками Директорії та німецьким командуванням, за якою німецьким військам було гарантовано виїзд за межі України.
14 грудня 1918 р. війська Осадного корпусу розпочали наступ на Київ і до вечора зайняли все місто [документ № 3-1-5][165].
На жаль, перемога над Гетьманатом стала лише початком збройної боротьби УНР за виживання.
Поразка Німеччини у Першій світовій війні була використана радянською Росією для анулювання 13 листопада 1918 р. Брест-Литовського мирного договору, за яким вона зобов’язувалася визнати УНР. Уже 15 листопада 1918 р. радянські війська, не оголошуючи війни, вступили на українську територію[166]. Утім, спочатку більшовики діяли досить обережно. Наприклад, Харків вони захопили тільки 3 січня 1919 року[167]. Одначе швидке розкладання багатьох українських частин, командні кадри яких на загал не змогли опанувати пробільшовицьки налаштовану масу мобілізованих козаків, додало їм сміливості. Крім того, після повалення влади П. Скоропадського багато повстанців вирішили, що війна вже закінчена і настав час повертатись до своїх сіл для вирішення соціальних питань – насамперед земельного.
Панцерний потяг «Січовий Стрілець» та його екіпаж після заняття Києва. Грудень 1918 року
Відтак у січні 1919 р. радянська Робітничо-селянська червона армія перейшла в генеральний наступ на Україну, везучи в обозі маріонетковий «Тимчасовий робітничо-селянський уряд України», створений у Курську ще в листопаді 1918 року. При цьому на ноти уряду УНР уряд РСФРР з Москви 5 січня 1919 р. відповів, що військ РСФРР в Україні немає, а проти Директорії воює армія «українського радянського уряду, який є цілком незалежний»[168]. А вже наступного дня у Харкові було офіційно проголошено створення Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР), якій, не важко здогадатись, негайно «прийшли на допомогу» російські війська РСЧА, існування яких на території України за день до цього офіційно заперечував уряд РСФРР.
З півдня на Україну наступали білі війська Збройних Сил Півдня Росії, створені на початку 1919 року на основі сформованої на базі офіцерських загонів Добровольчої армії та козачих військ Дону і Кубані. Розбивши в січні 1919 р. радянські війська на Північному Кавказі, вони розпочали наступ на Донбасі силами групи Добровольчої армії під командуванням генерал-лейтенанта В. Май-Маєвського. Крім того, ще в грудні 1918 р. офіцерські загони під командуванням генерал-майора О. Грішина-Алмазова
Поле битви – Україна. Від «володарів степу» до «кіборгів». Воєнна історія України від давнини до сьогодення (електронне видання) – Харків, 2016. – Ч. 31.